Горе

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Бориса Грінченка

Горе, -ря, с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. Шевч. 276. 2) Горе, несчастіе. З щастя та з горя скувалася доля. Ном. № 1725. На горе йдеться, пішло. Пошло на несчастіе. Живе, горя прикупивши. Плоховато живетъ. Ном. № 7506. Ум. Горенько, горечко.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГОРЕ, я, сер.

1. Душевні переживання, печаль, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 433); В безмовному горі вийняла [Галя] з-під свитини сховану на грудях червону тканину — на прапор (Іван Микитенко, I, 1957, 323).

♦ Топити горе — тамувати, приглушувати важкі почуття, думки. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 119); Убитий горем — пригнічений, охоплений великим смутком, печаллю. Глянув сюди, на рахівника, вагаючись. Далі ступив до нього, до столу. Аж шапкою піт витер з обличчя. І зразу ж убитий горем, — ну, що його робити? Хоч би, сказати, винуватий був! (Андрій Головко, I, 1957, 323).

2. Обставини, події, що викликають страждання; біда, лихо, нещастя; протилежне щастя. — Коли б часом не сталося тобі якого горя (Нечуй-Левицький, III, 1956, 276); Юнак розкривсь як квітка і почав розповідати — про своє велике горе, про гірку несправедливість (Павло Тичина, II, 1957, 19); * Образно. За синім морем ходить горе, І я із ним виходжу в бій! (Андрій Малишко, За.. морем, 1950, 40); * У порівняннях. І чорна, мов те горе, була її коса (Леся Українка, I, 1951, 410);

// у знач. присудк. сл. Погано, біда кому-, чому-небудь; з кимось, чимось. А сестри! Сестри! Горе вам, Мої голубки молодії (Тарас Шевченко, II, 1953, 230); Та горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні! (Максим Рильський, I, 1956, 336); — Чисте горе мені з баришнею.. Отак, як бачите, день у день, одно чисть, одно витріпуй! (Леся Українка, III, 1952, 603); — Горе нам з тими заробітками, — сказала зітхнувши Паляничиха і пішла в хату спати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 37);

// у знач. виг. Уживається при вираженні душевних страждань, викликаних бідою, лихом і т. ін. [Міріам (падав навколішки):] О, горе! Впала вже на мене кара, і вже її ніхто не здійме з мене! (Леся Українка, II, 1951, 112); Похита [мати] тихо головою: Ой горе, горе! І знов упаде на заломлені руки (Андрій Головко, II, 1957, 168).

♦ Випити (ковтнути) горя — перенести багато труднощів, лиха, біди. Випив горя [Київ] доволі, не скорився хижаку: щоб звільнитись із неволі, став на боротьбу важку (Павло Тичина, Комунізму далі.., 1961, 48); Горе (біда і т. ін.) гне кого див. гнути; З горем пополам — з великими труднощами; ледве. В минулому тижні з горем пополам засіяв Василь свою нивку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 21); І горя мало кому — про відсутність турботи з приводу чого-небудь, про байдужість, неувагу до чогось. [Мар'яна:] От і тепер — усяка б дівка побоялась прийти сюди ніччю одна, а мені і горя мало (Степан Васильченко, III, 1960, 8).

E-slovnik

горе, -я, с.

1) Душевні переживання, печаль, смуток; прот. радість. 2) Обставини, події, що викликають страждання; біда, лихо, нещастя; прот. щастя. || у знач. виг. Уживається для вираження душевних страждань, викликаних бідою, лихом і т. ін.

Словники України on-line

го́ре – іменник середнього роду

Ілюстрації

Bahareh Bisheh x 821174a.jpg Larg1e.jpg Горе.jpg 3899992.jpg

Медіа

Див. також

Критичні періоди часу. Симптоми горя

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

E-slovnik

Словники України on-line

Зовнішні посилання