Голотеча
ГОЛОТЕ́ЧА, і, ж., діал. Нічим не покрите, голе місце. Сама крайня хата, ще й стоїть на такій голотечі без найменшого захисту (І. Франко); Шлях розкиса на голотечі, мов хоче кроки розчахнуть, намулом осідає вечір, і згущується каламуть (П. Мовчан).
Сучасні словники
«СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 11 ТОМАХ» (СУМ-11). 1970 — 1980
ГОЛОТЕ́ЧА, і, ж., діал. Нічим не покрите, голе місце. Сама крайня хата, ще й стоїть на такій голотечі без найменшого захисту (Фр., 1, 1955, 69).
«СЛОВНИК ЛЕМКІВСЬКОЇ ГОВІРКИ». — Пиртей П.С., 2001
Голотеча -течи, ж. Пн. Голе місце.
«ВЕЛИКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ». — "Перун", 2005
Голотеча -і, ж., діал. Нічим не покрите, голе місце.
«ТОЛКОВЫЙ УКРАИНСКИЙ СЛОВАРЬ». 2014
Голо́тека, голо́теча: -- голе місце, галявина [V]
-- пусте, голе місце [14;21;I]
голоте́ча: голое мѣсто [ІФ,1890]
Ілюстрації
 |
 |
 |
 |
Медіа
Див. також
ПУСТИ́Р, я́, ч. Незабудоване, запущене місце. На краю села був пустир, якого ніхто ніколи не займав. Вирішив Тимофій збудувати там хатчину (Казки Буковини.., 1968, 95); На пустирі будинок уродився І всіх причарував (Гл., Вибр., 1951, 143); Будинки дивної краси Ростуть на пустирях окраїн… (Рильський, III, 1961, 102).
