Говіти

sum.in.ua/s/ghovityГові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Коли ви будете говіть? Тоді, як хліба не стане. Ном. № 131. т {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}} ГОВІТИ, ію, ієш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. — Спасенники й без того помагали мені в роботі, як говіли (Нечуй-Левицький, III, 1956, 175); Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 59); // Сповідатися і причащатися. — А як будеш говіть, то задерж в роті причастя (Нечуй-Левицький, I, 1956, 67). говѣти — ГОВѢ|ТИ (8*), Ю, ѤТЪ гл. 1. Почитать кого л., что л., поклоняться кому л., чему л.: ѥвлогии же говѣ˫аше ѥмѹ акы ѡц҃ю. ПрЛ XIII, 13в; мендошане же говѣ˫аху козлу ˫ако б҃у. ГБ XIV, 16г; сего ради поговѣи кр҃щнью. ˫ако достоино чти. неже всѩко говѣи … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) говіти — і/ю, і/єш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. || Сповідатися і причащатися … Український тлумачний словник говіння — я, с., церк. Дія за знач. говіти … Український тлумачний словник church_rite_ukrainian.academic.ru/474/говіти