Говіркий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Говіркий, -а, -е. Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. МВ. II. 11. Старі люде говіркі. Г. Барв. 316.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ГОВІРКИ́Й, а, е. Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Старі люди говіркі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 316); Шашло помітив, що навіть завжди говіркий і веселий Шитов став мовчазним (Юрій Збанацький, Т. Шашло, 1949, 11); * Образно. І наоколо леліє Тільки небо та вода. Тільки небо мовчазливе, Тільки море говірке (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 292).

ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙрозм., ПАЩЕКУВА́ТИЙрозм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше;ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙрозм. (який багато, жваво, голосно говорить); ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, ЦОКОТЛИ́ВИЙрозм. (перев. про жінок та дітей - гомінливий). Балакучий дід починає розповідати, як і за що забрали Маркса (С. Васильченко); Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Грицько Григоренко); Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Я. Галан); Дорогою язикатий виконавець [сільради] розказав їм, що "голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе" (Григорій Тютюнник); Єзуїт розгублено глянув довкола, шукаючи просторікуватого хама (П. Колесник); Під ворітьми, на лавках, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський); Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (В. Кучер); Ненавиджу я тих лепетливих дам, що дзиґорять як ті сороки (І. Нечуй-Левицький); На галявину.. вибігає табунець дітей. Усі вони ясноокі, веселі, щебетливі (Ю. Збанацький); Цікава дівчинка.. Жвава, цокотлива (М. Чабанівський). - Пор. 1. багатомо́вний

Ілюстрації

Язык.png Maxresdefault.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання