Гнисти

Гнисти и гнити, гнию, -єш, гл. Гнить. Хліб гниє. «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. І. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Гнисти=гнити

ГНИ́ТИ, гнию, гниєш, недок.

1. Розкладатися, руйнуватися під впливом мікроорганізмів; пріти, трухлявіти. — Нащо-то в тебе хліб гниє в стіжках? — раз питає його Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 163); У тому лісі гниє, порохнявіє скільки пнів і галуззя (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 4).

2. перен. Перебувати в дуже важких умовах; животіти. І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Тарас Шевченко, II, 1953, 270); Додому солдатові треба — три роки гнив в окопах (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 9); // Зазнавати занепаду: занепадати. [Горлов:] Ну, як вона, Америка, гниє дуже? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 15).