Глушник

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Глушник, -ка, м. Раст. = Глушиця. Вх. Пч. ІІ. 32.

Сучасні словники

Новітній онлайновий словник української мови (2013—2016)

1. Пристрій для зменшення небажаного звуку чи шуму. П'ятий день тривожно ревла сирена. Бурмаков увімкнув глушник, але і приглушене завивання, здавалося, вривалося у всі закутки корабля.. (Володимир Шитік, Остання орбіта, пер. Геника, 2008).

// техн. Частина вихлопної системи (зазвичай прикінцева), що зменшує звук виходу відпрацьованих газів із двигуна внутрішнього згоряння. Машина не мала глушників. Громовою луною озивався рев мотора у стінах будинків.. (Еріх Марія Ремарк, Твори в двох томах, Т. 2, 1986); Недоліком існуючих конструкцій глушників є те, що відпрацьовані гази в них рухомі, вони «пролітають» глушник анітрохи в них не затримуючись (Автошляховик України, 2012, № 1).

// збр. Складова частина стрілецької зброї, що глушить звук пострілу. Саша висмикнув із кобури «Форт», підхопив із полиці в передпокої ще один, перевірив обойми і швидко накрутив на стволи глушники (Павло Бондаренко, Тінь Люцифера, 2004); Вбивця підступно вистрілив індіанцеві в спину.. Зброю, очевидно, мав з глушником — інакше вони почули б постріл (Олег Романчук, Таємниця жовтої валізи, 1981).

2. Прилад для заглушення радіосигналів; джерело радіоперешкод. Він був поведений на всіляких технічних штучках і оснастив ними своє авто так, наче на виставку: встановив у ньому комп'ютерну систему.. «Джі-пі-ес», г

Ілюстрації

Глушник.jpg Глушник2.jpg Глушник3.jpg

Зовнішні посилання

Howstuffworks: «How Mufflers Work»

Глушник для зброї - пристрій і опис