Гайнувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук



Словник Грінченка

Гайнувати, ную, єш, гл. 
1) Небречь, растрачивать, мотать.
  Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. К. Бай. 47. 
  Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Ном. № 558. Заробить гроші, та й гайнує їми, — нічого не зостається в його. Новомоск. у.
2) Кутить, гулять.
  А кум з кумою в корчмі гайнує. Чуб. № 1099.
3) Производить безпорядокъ.
  Ну бігать, гомоніть, гайнувати, — аж усе піде жужмом. МВ. ІІ. 10.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник українсььої мови

ГАЙНУВАТИ, ую, уєш, недок. 
1. перех. Витрачати марно, розтринькувати, переводити.
   Ти мені глини не гайнуй (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328); 
   Завтра не гайнуй мені дня, а то старий Горенко ще столярським аршином плечі зміряв (Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 155).

2. неперех., діал. Гуляти.

  Літом хто гайнує, той зимою голодує (Укр.. присл.., 1955, 107).

3. перех., діал. Мучити.

  І не було того дня, тієї години, щоб не лаяли, не гайнували Солохи (Мирний, І, 1954, 61).

Етимологія

ГАЙНУВА́ТИ «переводити, розтрачувати; [бенкетувати, гуляти]»

Очевидно, результат контамінації дієслова га́яти «даремно витрачати (час)» і іменника гайно́ «гній, екскременти»

Ілюстрації

11-min%20obryad.jpg 00291267-225x300.jpg

Медіа

Див. також

Гуляння

Джерела та література

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. Київ, 1907—1909. Т. 1. С. 266.

Зовнішні посилання