Гадюка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Гадюка, ки, ж.

  • Гадюка, Vipera bonis. Вилазить гадюка та й сичить. Рудч. Ск. І. 146. Гадюк умію замовлять. Котл. Ен. ІІІ. 13. Нехай мої руці поїдять гадюці. Грин. III. 266.
  • Гадина, змѣя. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19.
  • Употребляется какъ бранное слово. Ум. Гадючка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГАДЮ́КА, и, ж. 1. Отруйна змія з плескатою головою у вигляді трикутника. Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить (Гл., Вибр., 1957, 100); Над самою дорогою перелетів лелека з гадюкою в дзьобі (Ю. Янов., І, 1958, 351); * У порівн. Цупке коріння спліталось у клубки й повзло по горах, немов гадюки (Коцюб., II, 1955,110); // у знач. присл.гадю́кою. Як гадюка; утворюючи зигзаги, кільця. Вузькоколійка гадюкою звивається між стовбурами лісових велетнів (Донч., II, 1956, 70). 2. перен., зневажл. Про злу, підступну людину. Ростуть мої близняточка, А я утішаюсь. І з лютою гадюкою Я знову кохаюсь (Шевч., І, 1951, 543); Хто видав нашу мученицьку таємницю? Яка гадюка заповзла в наш гурт? (Збан., Єдина, 1959, 86); // Уживається як лайливе слово. [Олекса:] Не козак ти[Сербин], не лицар! Ти гадюка, злодій ти! (Вас., III, 1960, 17); — Чортові дуки-гадюки [брати Петра] … Череду корів мають, а брата нещасного морять голодом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71). Гадю́ку ви́годувати — виплекати, випестувати злу, невдячну людину. [Xарко:] Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже… (Мирний, V, 1955, 142).

Фразеологічний словник української мови

Закида́ти(пуска́ти) / заки́нути (пусти́ти) гадю́чку на кого і без додатка. Натяками зачіпати, ображати кого-небудь. Се так на мене закидала (Одарка) гадючку, а я... наче мені невтямки (Марко Вовчок); Здається і дружить, а гадючку пустив (Укр. присл.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник

Гадю́ка — 1) (зменшено-пестли¬ве та іронічне — гадю́чка; маля га¬дюки — гадя́, гадюченя́, гадюча́; збільшене — гадю́чище; збірне — гадю́ччя) = га́дина (ч. гад; також лайливі; збірне — га́ддя) = змія́ (зменшене — змі́йка; збільшене лай¬ливе — змію́ка) — отруйний змій з плескатою головою у вигляді трикутника; у народній уяві — збір¬ний образ чогось поганого, брид¬кого («З ним зайтися, то так, як на гаддя наступити»); у переносному розумінні — зневажливо про злу, підступну людину; уживається та¬кож як лайливе слово (проклина¬ють: «Гадина б тобі до очей скочи¬ла!»; у Т. Шевченка: «Скверний гаде, Куди ти лізеш? Схаменись!»); народна символіка гадюки досить широка; тварина виступає уособ-ленням злості, люті («Кинувся на мене, як гадина», «Гадина в його словах дихає», «Сичить, як гадина під кущем», «В’ється, як гадина»), облесливості, лукавства («Гадяча їдь в його словах»), небезпеки («Звився, як гадюка»), невдячності («Вигріти собі гадину за пазухою», «Не грій гадюки в пазусі, бо вку¬сить»), обмови, пліткарства («Ах ти, гадючий язику!»), недобрих но¬вин («Іде гадюка дорогою, по до¬розі в’ється, Прийшла вістка до панів, що панщина врветься», у Т. Шевченка: «Червоною гадюкою несе Альта Вісті, Щоб летіли крю¬ки з поля Панів-ляшків їсти»), жи¬вучості («Гадину січи, а кусні ся мечуть»); за народними вірування¬ми, гадюки, як і всі плазуни, нале¬жать до нечистих сил; з гадюки ви-ростають чорти; усі гади на день Чесного Хреста ховаються на зиму до своїх схованок, а тому небез¬печно цього дня йти до лісу; гадю¬ка дуже шкідлива, особливо по́лоз,про цю її особливість згадується у «Слові о полку Ігоревім»; за її зни¬щення відпускається сім тяжких гріхів; убити гадюку — це ніби сім літургій прослухати; заклинання на злих плазунів відоме з найдавнішого часу (див. ще вуж); з гадюки нібито постає змі́й (див.) — з такої, що сім літ не чує ані людського го¬лосу, ані дзвону, тоді в неї вирос¬тають крила, і вона стає змієм; за легендою, гадюка постить 40 днів і ночей, поки не скине своє ли-новище (колишнє «сволочь» від «зволікати»; слово стало згодом лайливим); у зв’язку з живучістю гадюки усталилися вірування в її лікувальні властивості (звідки на¬зва деяких рослин — гадю́чий проску́рець, гадю́че зі́лля, гадю́чник, змії́ний ко́рінь); гадючим линови-щем лікували хворі очі, зуби, лихо¬манку; від укусів гадюки лікували замовляннями, наприклад: «На мо¬рі, на лукомор’ї стоїть купа, на тій купі лежить гадюка, я тую гадюку посічу, порубаю і щиреє серце за¬мовляю»; змія, гадюка символізує суперницю, розлучницю (в І. Котляревського — «Нагріла в пазусі га¬дюку»). Гадюку як не грій, вона все одно вкусить (М. Номис); Не бити гадюки, то не взяти її в руки (при¬слів’я); Простий, як свиня, а лука¬вий, як гадюка(приказка); Підлес¬лива людина — гадюка під квітами (приказка); Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить (Л. Глібов); Чужими руками добре гада ловити (М. Но-мис); А під тим каменем да люта змія лежить (П. Чубинський); фра¬зеологізми: гадю́ку ви́годувати — виплекати, випестувати злу, не¬вдячну людину; закида́ти (пуска¬́ти) гадю́чку — говорити кому-небудь злі, ущипливі слова або роби¬ти неприємності (кажуть: «Здаєть¬ся, і дружить, а гадючку пустив»); 2) бі́ла змія́ — символ чудодійної сили, здатної робити людину не¬видимкою або такою, що може бачити недоступне; за повір ям, як¬що у білої змії відрізати голову і покласти їй у праве око горошин¬ку, то виросте чарівний стручок: хто носитиме його при собі, той стане невидимий, а хто з’їсть — почне розуміти мову птахів; якщо ж убити білу змію, старшу над усіма зміями, натопити з неї сала, а потім вимазати цим салом очі, то людина зможе бачити заховані під землею скарби.

Cambridge Advanced Learner's Dictionary & Thesaurus

Viper noun [ C ]

UK /ˈvaɪ.pər/ US /ˈvaɪ.pɚ/ a small poisonous snake

LITERARY a very unpleasant person who you cannot trust:

When I started my new job, I didn't realize that I was walking into a nest of vipers.

Ілюстрації

Гадюка 1 18112017.jpg Гадюка 2 18112017.jpg Гадюка 3 18112017.jpg Гадюка 4 18112017.jpg

Медіа

Цікаві факти

  • В деяких народах гадюк навіть вважають священними, такі наприклад храмові куфії на острові Пенанг. Їх спеціально звозять у зміїний храм, розвішують на деревах. Місцеві жителі вважають гадюк хранительками домашнього вогнища.
  • Сушене м’ясо гадюки-щитомордника користується попитом серед китайських і японських гурманів. Застосовується вона також і в народному цілительстві.

Література

  • Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 264.
  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 11.
  • Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 124-126.
  • Cambridge Advanced Learner's Dictionary & Thesaurus
  • Науково-популярний журнал Пізнавайка