Гад

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гад, -ду, м. 1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664. 2) Соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. І. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113. 3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.


Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах.

ГАД, а, чол.
1. Земноводна тварина або плазун. Кого гад укусив, той і глисти боїться (Номис, 1864, № 5797); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41); * Образно. [Антей:] В тих квітках ховався невидимий холодний гад розпусти і зневаги (Леся Українка, III, 1952, 430); * У порівняннях. Тіні од листя й од квітія манячать під ногами, як холодні гади (Степан Васильченко, II, 1959, 31).
2. перен., зневажл. Про огидну, підступну людину. Ні чума, ні атомні снаряди, Ні жало зміїне клевети, Ні продаж — ні зрадники і гади Не скорять нас, сестри і брати! (Максим Рильський, III, 1961, 81); // Уживається як лайливе слово. Матюха довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім одійшов крок. — У, гад! — вирвалось у нього (Андрій Головко, II, 1957, 146); — Дай рубону гада по черепу! За наклеп! За брехню! (Олесь Гончар, II, 1959, 116).

Ілюстрації

Gad.jpg Gad2.jpg Gad3.jpg Gad4.jpg

Медіа

Див. також

ЯК ПОЗБУТИСЯ ЗМІЙ?
ЗУСТРІЧ ІЗ ЗМІЄЮ. ЯК ПРАВИЛЬНО СЕБЕ ПОВОДИТИ?
Список плазунів України

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах.

ГАД, а, чол.
1. Земноводна тварина або плазун. Кого гад укусив, той і глисти боїться (Номис, 1864, № 5797); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41); * Образно. [Антей:] В тих квітках ховався невидимий холодний гад розпусти і зневаги (Леся Українка, III, 1952, 430); * У порівняннях. Тіні од листя й од квітія манячать під ногами, як холодні гади (Степан Васильченко, II, 1959, 31).
2. перен., зневажл. Про огидну, підступну людину. Ні чума, ні атомні снаряди, Ні жало зміїне клевети, Ні продаж — ні зрадники і гади Не скорять нас, сестри і брати! (Максим Рильський, III, 1961, 81); // Уживається як лайливе слово. Матюха довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім одійшов крок. — У, гад! — вирвалось у нього (Андрій Головко, II, 1957, 146); — Дай рубону гада по черепу! За наклеп! За брехню! (Олесь Гончар, II, 1959, 116).

Зовнішні посилання

1
2
3