В’юнок

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

В’юнок, -нка, м. Раст. Повилика, Convolvulus Sepium L. ЗЮЗО. I. 119.

Сучасні словники

1. Надзвичайно рухлива риба з видовженим гнучким тілом. Ми часто випливали удвох на рибу.. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417); Дітвора любила ловити в таких болітцях, у липучому намулі, слизьких, чорно-коричневих в'юнів (Олесь Донченко, IV, 1957, 262); * У порівняннях. Верткий, мов в'юн (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 299); Вперлася [Настя] йому в груди обома руками, напружилась гнучкою лозинкою і вислизнула в'юном (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 137). 2. черен. Дуже спритна й хитра людина; пролаза. Виприснув Федір, як клинець з-під обуха... В'юн Федір! (Панас Мирний, IV, 1955, 233). ♦ Витися (звиватися, крутитися і т. ін.) в'юном біля (навколо) кого — підлещуючись, підлабузнюючись, догоджати кому-небудь. Біля нього в'юном крутився старий Митрофан Лизя (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 6); Мати в'юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 97). Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

V23112017.jpg

Медіа


Джерела та література

http://sum.in.ua/s/v.jun

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/v.jun