Вітчим

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вітчим, -ма, м. Отчимъ. Лихий вітчим козаченька молодого лає. Макс. (1849). 2.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІТЧИМ, і, чол. Чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього одруження; нерідний батько. Вітчими йшли, тесті-скуп'яги, Зяті і свояки-мотяги (Іван Котляревський, I, 1952, 128); Він бачив, що Любочка добре ставиться, може, навіть любить свого вітчима (Вадим Собко, Справа.., 1959, 157).

Орфографічний словник української мови

вітчи́м іменник, чоловічий рід, істота, II відміна

Українсько-російський словник

ВІТЧИМ отчим

Вікіпедія

Вітчи́м[1] — це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю. Вітчим — чоловічий синонім поняття «Мачуха».

Стосовно до вітчима син дружини іменується «пасинком» («пасинками») або «пасербом» («пасербами»), дочка — «падчеркою», «падчіркою» («падчерками») або «пасербицею» («пасербками»).

Правовий статус

Останнє десятиліття в українському суспільстві спостерігається криза традиційного інституту сім'ї. У понад 70 % випадків подружжя, що розриває шлюб, має неповнолітніх дітей і приблизно 50 % цих осіб вступають у повторний шлюб протягом трьох років з моменту розірвання попереднього, тобто значна кількість дітей в Україні проживає у сім'ях з вітчимом, рідше з мачухою. За таких умов роль цих осіб як членів сім'ї в соціальному і юридичному сенсі важко переоцінити.

Вітчим має особливий правовий статус у сімейному праві України, що істотно відрізняється від статусу усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, пасербки.

Згідно українського законодавства, якщо вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, пасербицею. Вітчим має право брати участь у їхньому вихованні, але це не обов'язок. Він може і не брати участі у їх вихованні, зобов'язати його до цього ніхто не може, на відміну від рідного батька, якого закон зобов'язує виховувати своїх дітей і за невиконання цього обов'язку він несе відповідальність.[2]Законодавець потенційно визнає таких осіб однією сім'єю і закріплює за ними сімейні права та обов'язки.

Сімейне законодавство передбачає взаємні права та обов'язки щодо утримання мачухи, вітчима і падчерки, пасинка (статті 268 і 270 Сімейного Кодексу України).

Див. також

Опіка

Мачуха

Пасинок

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 203.

Зовнішні посилання

Словопедія

Академічний тлумачний словник (1970—1980)