Війнути

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Війнути, -ну, -неш, гл. Подуть, повѣять. Хатина чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його якимсь теплим духом. Мир. ХРВ. 217. См. Вінути.

Сучасні словники

ВІЙНУ́ТИ, н́у, не́ш, док., чим. 1. також без додатка. Однокр. до ві́яти 1-3. Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться (Вовчок, І, 1955, 48); Гашіца відчинила льох. На них війнуло холодом та специфічним духом льоху (Коцюб., І, 1955, 242); Він [кінь], здибившись, сердито війнув на дядьків своїм султанисто розпущеним хвостом (Гончар, Таврія.., 1957, 563).

2. чим, безос; перен. Викликати відчуття чого-небудь, нагадати собою про що-небудь. На нього війнуло романтикою дитинства, і роки наче зсунулися назад (Гур., Життя.., 1954, 238); Зі скрині війнуло, мов з домовини, чимсь далеким і похоронним (Цюпа, Три явори, 1958, 47).

3. розм. Те саме, що майну́ти 2. Та поїзд тільки війнув перед його носом хвостом і поринув у затінок густого грабового лісу (Смолич, Театр.., 1940, 79).

Ілюстрації

283 × 178 275 × 183 276 × 183 306 × 165

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання