Відряжати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Відряжати, -жаю, -єш, сов. в. відрядити, -джу, -диш, гл. = Виряжати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Чуб. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Левиц. І. 65. Пошлю послів десятків з п’ять і мушу дари одрядити. Котл. Ен.
