Відгін

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Відгін, -гону, м. Отбой. Від баб одгону нема. ВІДГИ́Н, у, ч. 1. Місце, на якому що-небудь відігнуто.

2. Відігнута частина чого-небудь. Встановлюють на відгині осі [кінного плуга] польове колесо (Механ. і електриф.., 1953, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К міні