Відбувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Відбува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. відбути, -буду, -деш, гл. 1) Отбывать, отбыть, исполнять, исполнить (повинность), отрабатывать, отработать. Проханий кусок горло дере, бо тяжко його відбути. Ном. Як заробив, так і відбудеш. Ном. № 707І. Хуста поперем, як три дні панщини відбудем. Ном. № 11260. Відбудеш той муштер та й гуляй, скільки схочеш. Левиц. І. 30. При пості добре відбути гості. Ном. № 192. Не жаль було давно відбутих.... моїх тяжких крівавих сліз. Шевч. 2) Принимать, принять и угостить гостей, — говорится главнымъ образомъ объ обрядовыхъ обѣдахъ, обѣдахъ по приглашенію и пр. Давайте лишень сюди хліб, ковбаси і сало, я буду одбувать панотця. О. 1862. V. 56. Дітей у нас було п’ятеро.... усі померли. Треба було мені тії одбутки робити самому. То дошки на труни, то копачам, то людей одбувати, а попові ж? Г. Барв. 203. 3) Заканчивать, закончить. У суботу дівичвечір відбули, а в неділю повінчали. Стор. МПр. 57. Відбули похорон.