Враг

Враг, -га, м. Чортъ, злой духъ. Не взяв його враг! Ном. № 1355. Куди вас враг несе до гаспидського сина? Греб. 387.

Враг

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Цікаві факти
- 5.1 Афоризми
- 5.2 [4]

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Враг, -га, м. Чортъ, злой духъ. Не взяв його враг! Ном. № 1355. Куди вас враг несе до гаспидського сина? Греб. 387.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВРАГ (нечиста сила) ДІДЬКО, біс, чорт, демон, диявол; УР. ворог, супостат.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВРАГ, а, чол., заст. 1. поет. Ворог. І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Тарас Шевченко, II, 1953, 347); Ей юначе, ти п'яний наче, не заглиблюєшся в життя. Нам робити та врагів бити (Павло Тичина, I, 1957, 188). 2. лайл. Нечиста сила; чорт. Хто йде — із ляку швидш звертає, Та ще й налає: «Який це враг її [Бочку] приніс? Нехай їй біс!» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 44); — Скачи, враже, як пан козак каже! (Яків Качура, II, 1958, 463). ♦ Враг його (тебе і т. ін.) бери, лайл. — хай він пропаде (пропадай ти і т. ін.). Здихай, враг тебе бери з усім кодлом, хіба мені що? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 28); Враг його (їх) [матір] зна (знає), лайл. — хто його знає; невідомо. — За що ж його узяли? — А враг їх матір знає (Панас Мирний, I, 1954, 298); [Іван:] Бреду горем, мов тим морем, і враг його зна, коли перебреду (Марко Кропивницький, I, 1958, 65); Враг його (їх) матері, лайл. — висловлення-вигук для вираження незадоволення тощо. — І справді вийшов рій! О, враг його матері! І вибрав же тобі час, коли ми могорич п'ємо! (Нечуй-Левицький, IV, 1955, 195); Враг його (тебе і т. ін.) не взяв — нічого з ним (з тобою і т. ін.) не сталося, не трапилося. Обминають [богослови] мою хату або приїдуть, об'їдять, обіп'ють, понюхають та й поїдуть. А мої дочки сидять, хоч і гарні, враг їх не взяв (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); Хай йому враг — що буде, те й буде; байдуже, все одно. [Репиха:] На тобі твого карбованця, хай йому враг!..

«Словники України on-line»

враг враг іменник чоловічого роду, істота ворог - поет.; чорт - лайл. арх.

Орфоепічний словник української мови

ВРАГ, вражек муж. враговина, враговина жен. овраг, овражек; вершина курск., орл. глубокая водороина. Сивцев вражек, местность в Москве. Вражистый, овражистый.

II. ВРАГ муж. врагуша жен. или ворог и ворогуша; •умалит. вражек, вражко, вражишка; противник, неприятель, супостат, недоброжелатель, злорадец, (супротивник, противоборец; также •в•знач. общего противника рода человеческого, дьявола, сатаны или •в•знач. военном, неприятельской земли, войска. •умалит. вражишка архан. враженок вят. вражен новг. вражина, •в•знач. бранном, черт, чертенок, бесенок; неугомонный ребенок. | Тот дурак, кто сам себе враг. Господь не выдаст и враг (свинья) не съест. Если хочешь врага нажить, дай денег взаймы. Сколько рабов, столько врагов. Грозен враг за горами, а грозней того за плечами. Язык мой враг мой: наперед ума глаголет. | Врагуша, ворогуша, лихорадка. Враждебник муж. -ница жен. враг, недоброжелатель, злоумышленник. Враждовать с кем, против кого, быть кому врагом, делать зло. Враждоваться с кем, перекоряться враждою, враждовать друг против друга взаимно. Враждебничать, враждебствовать с кем, враждовать. Враждование, враждебствование, враждебничанье ср. неприязненные отношения, действия. Вражда жен. враждебство ср. вража жен., архан. состояние враждующих; неприязнь, несогласия, зложелательство. Вражий, вражеский, относящийся до врага, ему и состоянию враждующих свойственный; неприязненный, неприятельский. Коли пойло (питье, квас, вода) пастью прокочует (непокрытое), то вражья сила в него поселится, на сем поверье сложена сказка об отшельнике, поймавшем черта в непокрытом на ночь баране (рукомойнике). Враждебный, то же, вражий; противный, неприязненный, неприятельски расположенный, зложелательный. Враждебность жен. состояние враждебного, неприязненность. Враждолюбец муж. -бица жен. охотник до вражды, склонный к ссорам, противник миру. Враждотворец муж. -рица жен. возбудитель вражды, подстрекающий ко вражде. Враждотворный, вражду производящий, рождающий. Врадник муж. -ница жен., архан. враг, недруг, кто творить пакости, вредит, мешает. Вражной человек архан. недобрый, злой, злобный. Вражить новг. шалить, дурить, блажить, баловаться, пакостить; архан. мешать кому, быть помехой назло, вредить. | •стар. ворожить, колдовать, знахарить. Вражба жен. ворожба; вражбит муж. ворожея, колдун, знающийся со врагом, сиб. вражный сущ., муж. знахарь. Вражеское сущ., ср. тяжкая болезнь, особ. с временным помешательством; падучая, выкликание, мирячество, каженичество и пр. См. также врать и овраг, последнее местами произносится враг, отчего вражный, вражистый, вместо овражный

Матеріал з Вікісловника

Морфологічні та синтаксичні властивості во́-рог Іменник чоловічого роду, істота. Значення 1. той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник ◆ немає прикладів застосування. 2. чого. принциповий противник чого-небудь ◆ немає прикладів застосування. 3. також збірн. супротивник на війні, у воєнних діях ◆ немає прикладів застосування. 4. перен. шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.

ТЛУМАЧ

ВРАГ враг іменник чоловічого роду, істота ворог - поет.; чорт - лайл. арх.

Онлайн словник українських рим

Рими до слова "враг" Відібрані рими

катраг альгофаг аншлаг

архіпелаг бундестаг ваг

ватаг засмаг зигзаг

маг молодчаг обшлаг

переваг посаг продмаг

противаг раймаг рейхстаг

розваг саг саркофаг

Іноземні словники

Російсько-українські словники

раг – 1) во́рог (ум. воро[і]же́нько, мн. вороги́, воріже́ньки), злоби́тель, -лька, лиході́й, -дійка, напа́сник, -ниця, не́при́ятель, -лька, супроти́вник, -ниця. • Трижды враг – три́ворог, во́рог і три́ворог. • Злейший враг – найзапе́кліший во́рог, закля́тий во́рог; прил. воро́жий. • Быть враго́м чьим – бу́ти во́рогом кому́. • Враг-женщина – (изредка) во́рожка. [Щоб замело́ стежки́ та дорожки́, щоб не зна́ли вороги́ і ворожки́, щоб не зна́ли, кого́ я люби́ла]; 2) (диавол) враг; прил. вра́жий;

РУпедия

Враг

врага, м. 1. (как о мужчине, так и о женщине). человек, борющийся за иные, противоположные интересы, противник. Классовый враг. Идейный враг. || Недоброжелатель, человек, стремящийся причинить вред. После этой ссоры мы стали врагами на всю жизнь. 2. только ед., собир. То же, что неприятель во 2 знач. (воен. ритор.). Враг перешел нашу границу. 3. Всё, что приносит вред, неприятности, зло. Язык мой - враг мой. Вино - его враг.

Словари и энциклопедии на Академике

враг враг Недруг, неприятель, противник, супостат, антагонист, злоумышленник, недоброжелатель, ненавистник, лиходей, обидчик, преследователь, притеснитель, гонитель. Ср. друг. См.