Воювати
Воювати, -воюю, -єш, гл. Воевать. Моли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Царь царя потугою воює. К. Бай. 26.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ВОЮВАТИ, юю, юєш, недок.
1. З ким, проти кого вести війну. Радянська влада сказала: ми не хочемо воювати ні з німцями, ні з англійцями та французами.. (Ленін, 28, 1951, 24); Проти фашистської Німеччини та її союзників.. воювали СРСР, Англія, США, Франція й інші держави (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 9);
2. Здобувати. Стали козаки до города Козлова назад прибувати, Стали на турків, на сонних, набігати, Стали їх рубати, Город Козлов огнем-мечем воювати (Українські народні думи.., 1955, 54);
3. Битися зі зброєю в руках. Воюють день, воюють два, На третій день, — си, горе! Шотландці крикнули: «Біда! Король Едвард нас боре!» (Леся Українка, I, 1951, 352); Весь час з боями просуваємося в горах. Воюємо в Трансільванії (Олесь Гончар, III, 1959, 112);
4. Брати особисту участь у війні. — Ви знаєте, де він воював всю війну? У морській піхоті, щоб ви знали!.. (Юрій Яновський, I, 1958, 469); Мої два сини на тій стороні, та і твій там воює (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 443).
5. Відстоювати певні позиції, погляди, ідеї тощо. — Отож і треба за це воювати, за постійні бригади (Андрій Головко, I, 1957, 303); [Макс:] Все життя я воюю за культуру і гуманність (Іван Кочерга, II, 1956, 289);
6. Сперечатися, сваритися. [Явдоха:] Батько прийшли учора пізно з шинку та як почали воювати: «Давай вечерять!» (Марко Кропивницький, II, 1958, 425); Довго ще воювала вона тієї ночі з Стецьком і таки домоглася свого (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 370)
Ілюстрації
|
|
|
|
