Вороття
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Вороття, -тя, с. = Воріття. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття. Котл. Ен. V. 31. Буде каяття на світі, вороття не буде. Шевч. 379.
ВОРОТТЯ́, я, сер., нар.-поет. Повернення до чого-, кого-небудь. Буде, кажуть, каяття, та не буде вороття (Панас Мирний, IV, 1955, 42); [Орина:] Мені до Савуляка вже вороття немає (Вадим Собко, П'єси, 1958, 47). Без вороття — безповоротно, назавжди. Без вороття пішли на дно люті пороги (Олесь Гончар, Новели, 1954, 85).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
