Водитися
Водитися, -жуся, -дишся, гл. 1) Имѣть дѣло, быть въ сношеніяхъ, вести компанію. З тобою ходити, як з туром водитись. Ном. № 2662. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі Господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх крий нас Боже! Греб. 386. Оддалив людей од з ким я жив, водився хлібом. К. Псал. 202. Вони живуть по писанню: не водються з жінками. Стор. І. 102. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животныхъ и растеніяхъ). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята. Чуб. І. 50.
Сучасні словники
1. Ходити з ким-небудь. Панночка така весела, балаклива; очі блищать; водиться з ним [женихом] попід руки (Марко Вовчок, I, 1955, 116); Тягнирядно, ось уже кілька днів не вихміляючись, гуляє в них в Обухівці, з Гнидою водиться по селу (Андрій Головко, II, 1957, 91). 2. перен. Бути в наявності (про неживі предмети і явища). Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 390); — От би за Грицьком бути! Хата є, город є, та й грошенята, мабуть, водяться... (Панас Мирний, II, 1954, 79). 3. тільки 3 ос. одн. Бути звичаєм, загальноприйнятим правилом. Ярину Трифон помітив, коли вона поралась разом із сусідками біля печі, як водиться на похоронах (Петро Панч, III, 1956, 465); // Бути характерним для когось. Раз ласуни, як водиться у них, Поснідать добре захотіли (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 112). Як водиться, вставн. словоспол. — як звичайно буває, як прийнято. Рідна хата, як водиться, старшому братові зосталася (Панас Мирний, IV, 1955, 355).
Ілюстрації
|
Джерела та література |
