Водевіль

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Водевіль, -ля, м. Водевиль. Вже піднялася завіса, вже почали грати на сцені водевіль. Левиц. Пов. 138.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВОДЕВІ́ЛЬ, я, чол. П'єса легкого комедійного змісту, в якій діалоги чергуються з піснями й танцями. Вже піднялась завіса, вже почали грать на сцені водевіль (Нечуй-Левицький, I, 1956, 437); Водевілі Артемовського культивували народну пісню, що за тих часів було і сміливо і важливо (Максим Рильський, III, 1955, 357). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 717.

"Словопедія"

ВОДЕВІЛЬ (фр. vaudeville від Vau de Vire - долина ріки Вир у Нормандії) - 1. Жанрова назва побутових пісень часів французького Відродження, попередників шансон. 2. Вид легкої комедії з куплетами, які виконуються під музику, поширений у Франції другої половини XVII ст. Різновиди В.- опера-В., комедія-В. З часом В. із вжитку витиснули оперета, ревю, мюзикл, вар’єте.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1)водевиль vaudeville имя существительное: vaudeville (водевиль, варьете, эстрадное представление) Русско-английский синонимический словарь 2)водевиль водевиль vaudeville Sokrat personal 3)водевиль 1) General subject: musical comedy, vaudeville, music hall 2) Cinema: light opera 3) Jargon: vaude

Ілюстрації

Водевиль 1.jpg Водевиль 2.jpg Водевиль 3.jpg

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=L51beH5O3uQ

Цікаві факти

Укрїнський водевіль

Водевіль – явище для української літератури, надто ХІХ століття, питоме та досить поширене і водночас як художній феномен майже зовсім не досліджене істориками й теоретиками літератури і театру. З’явившись у нашій драматургії в перших десятиліттях ХІХ ст., цей своєрідний жанр, що поєднував здебільшого комічні колізії та інтриги з піснями й танцями і давав змогу ефектно й різнобічно розкривати акторське обдаровання, набуває в Україні неабиякої популярності й життєздатності. Дослідження водевілю пов’язані з вивченням джерел його започаткування і творення в контексті історії української літератури й театру; однак з поля зору науковців випадали естетичні засади, особливості поетики та художньо-стильові ресурси українського водевілю ХІХ ст. Нинішні глибокі зміни в культурному житті нашої країни стимулювали повернення до життя багатьох літературних явищ, вилучених із культурного обігу та духовного життя, й водночас поставили чимало питань, що потребують сучасного концептуального та прогностичного розв’язання. Серед протягом тривалого часу нехтуваних та замовчуваних проблем – осмислення однієї з важливих і необхідних (поряд з іншими) функцій мистецтва – розважальної. Адже саме її ігнорування призвело до теперішнього засилля в нашому інформаційному просторі іншомовної та інокультурної продукції здебільшого невисокої художньої проби. Тим часом витісняється власний багатий досвід розважально-дидактичної та сміхової культури і мистецтва, закладений, зокрема, і в жанрі водевілю, унікальному своїми художніми якостями та невичерпним потенціалом. Свого часу в студіях, присвячених іншим питанням, окремі аспекти жанру розглядали М.Петров, О.Барвінський, М.Сумцов, І.Франко, В.Перетц, М.Возняк, Д.Чижевський. Певна увага літературо- та мистецтвознавців до водевілю спостерігається також у дослідженнях О.Гончара, І.Давидової, Ю.Костюк, Л.Мороз, Ф.Пустової, М.Соломонова, В.Сахновського-Панкєєва, О.Ставицького та інших, а чи не найрельєфніше про нього йдеться в монографіях Д.Антоновича “Триста років українського театру. 1619-1919” (Прага, 1925), В.Шубравського “Українська драматургія першої половини ХІХ століття” (К. 1958), П.Хропка “Історія української літератури (перше десятиріччя XIX століття)” (К., 1992). Втім, і ці монографії розглядають водевіль не спеціально, а знову ж таки принагідно, в контексті досліджень інших драматичних жанрів (комедії, трагедії, різних модифікацій драми). Як спеціальну працю з обраної теми можна розглядати книжку П.Перепелиці “Український водевіль” (К., 1965). Тут, зокрема в розділі “З історії українського водевілю”, автор спробував простежити шляхи розвитку та побутування жанру в нашій країні. Проте досі не маємо сучасної комплексної наукової студії, цілковито присвяченої всебічному вивченню українського водевілю ХІХ ст., його генезису, естетики й поетики, жанрових модифікацій, художньої вартості, суспільно-моральної рецепції тощо. Потреба заповнити цю прогалину, опрацювавши відповідний спектр проблем, і покликала до життя наше дослідження. ]|}

Матеріал з Вікіпедії

Водеві́ль (фр. vaudeville) — різновид легкої комедії з куплетами, які виконуються під музику. Водевіль був жанром естрадного концерту, поширеного в Сполучених Штатах і Канаді від початку 1880-х до початку 1930-х. Розвиваючись завдяки концертним барам, мистецтву менестрелів, дешевим музеям, і літературним пародіям, водевіль став одним з найпопулярніших видів розваги в Північній Америці. Видовище кожного вечора було складене з серій окремого висвітлення тем, незв'язаних актів. Види актів включали (серед інших) музикантів (як класичний, так і популярний), танцівників, комедіантів, навчив тварин, магів, жінку і чоловічих творців, акробатів, одноактні ігри або місця дії від ігор, атлетів, прочитавши лекцію знаменитостей, менестрелів, і короткометражних фільмів. Більше читайте тут: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C

Материал из Википедии

Водеви́ль (фр. vaudeville) — комедийная пьеса с песенками-куплетами и танцами, а также жанр драматического искусства Больше читайте здесь: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C