Виїздити

Ви́їздити, -джу, -диш, гл. Изъѣздить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.

Виїздити, -джу, -диш, сов. в. виїхати, -їду, -деш, гл. 1) Выѣзжать, выѣхать. Щодня їдні виїздили, другі приїздилиСтор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Объѣзжать (коня).

Виїздити

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Виїздити 1, -джу, -диш, сов. в. виїхати, -їду, -деш, гл. 1) Выѣзжать, выѣхать. Щодня їдні виїздили, другі приїздили. Стор. МПр. 67. 2) Только несов. в. Объѣзжать (коня).

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВИЇЗДИТИ I виїзд`ити см. виїжджати II в`иїздити сов. от виїжджувати

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВИЇЗДИТИ

ви́їздити дієслово доконаного виду

виїзди́ти дієслово недоконаного виду

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВИ́ЇЗДИТИ див. виїжджувати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 402. Коментарі (0) ВИЇЗДИ́ТИ див. виїжджати.

«Словники України on-line»

виїздити дієслово доконаного виду

виїздити дієслово недоконаного виду

Орфоепічний словник української мови

виїздити I в`иїздити див. виїжджати. II виїзд`ити див. виїжджувати.

Матеріал з Вікісловника

ви́їздити I[ред.] Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.] ви́-їз-ди-ти Дієслово доконаного виду. Корінь: -- Вимова[ред.] МФА: [] Семантичні властивості[ред.] Значення[ред.] 1. їздячи, побувати у багатьох місцях, скрізь ◆ Ви́їздив я на своєму віку чимало по світу. Г. Квітка-Основ’яненко ◆ Ви́їздили Польщу і всю Україну, а не бачили такої, як ця Катрерина. Т. Шевченко 2. їздячи куди-небудь, добути собі щось ◆ Як, діду, їздилось до столиці?.. Виїздив щось? Михайло Стельмах 3. привчити коня до їзди, ходити в упряжі або під сідлом; об'їздити ◆ ви́їздити рисака Синоніми[ред.] 1. об'їздити, об'їхати, обколесити, обколесувати, облітати, обкрутити, обміряти, обмрірити 2. об'їжджати Споріднені слова[ред.] • дієприкметники: 2. виїжджений • іменники: 1. виїждження; 2. виїжджування • дієслова: 2. виїжджувати, об'їздити Значення[ред.] 1. їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись ◆ Сідлай коня вороного, Та й виїжджай з двору мого. Павло Чубинський ◆ І коли з подвір'я замкувиїздив загін кінноти, гетьман стояв біля вікна і тихо та весело сміявся. Іван Ле, «Наливайко» 1. залишати своє місце проживання, переселяючись в інше ◆ Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж на Зелений Клин. Степан Васильченко 2. їхати, відправлятися куди-небудь з якоюсь метою ◆ — Перша партія робітничої молоді виїздить сьогодні.. на жнива. Василь Кучер, «Чорноморці» ◆ Сапігавиїздив часто заготовляти дрова в Диканські ліси. Олесь Гончар 2. їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці. ◆ Біля воріт казарми знялась безладна стрілянина. В цей час валка із зброєю виїздила вже на Полтавську вулицю. Андрій Головко 3. їдучи, підніматися куди-небудь, на щось. ◆ Воли виїхали на гору. Нечуй-Левицький 4. на кому, на чому, перен., розм. перекладати на кого-небудь свої обов'язки. ◆ На роботі він намагається виїхати на плечах товаришів. Олесь Донченко

ТЛУМАЧ

ВИЇЗДИТИ

Онлайн словник українських рим

їздити в'їздити від'їздити

гніздити доїздити з'їздити

заїздити наїздити од'їздити

під'їздити переїздити поїздити

подоїздити позаїздити понаїздити

попереїздити поприїздити приїздити

пригвоздити проїздити пробороздити

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Взбира́ться, взобра́ться (на лестницу, гору, дерево и т. п.) – бра́тися, видира́тися, ви́дертися, здира́тися, зде́ртися, видря́пуватися, ви́дряпатися, пну́тися, п’я́сти́ся, ви́пнутися, спина́тися, сп’я́сти́ся, вила́зити, ви́лізти, зла́зити, злі́зти.

• В. на лошадь – вила́зити (сов. ви́лізти), сіда́ти (сі́сти), з[в]сіда́ти (з[в]сі́сти) на коня́. [Му́сів уся́кий шля́хтич, хто зся́де на ко́ня, у ві́йсько виїзди́ти (Куліш)]. Вз’езжа́ть, вз’е́хать куда, на что – виїзди́ти, (сов.) ви́їхати, наїзди́ти, (сов.) наї́хати, з’ї́хати. [Виїзди́ли на круту́ го́ру, і ко́ні ду́же потоми́лися. Виїздючи́ на гре́блю, з’ї́хали на каміню́ку і оберну́лися]. Выбыва́ть, вы́быть – вибува́ти, ви́бути, вихо́дити, ви́йти, виїзди́ти, ви́їхати. Выезжа́ть, вы́ехать – виїзди́ти, виїзджа́ти, ви́їхати, від’їзди́ти, від’їзджа́ти, від’ї́хати, (двигаться с места) вируша́ти, ви́рушити, ру́шити.

• Выезжа́ть на гору, припрягая лошадей, волов – бичува́тися, ви́бичуватися. [Ми раз-у-раз бичу́ємося, ї́дучи на цю го́ру (Поділля)]. Из’е́здить – з’ї́здити, ви́їздити, об’ї́здити що. [З’ї́здили ми По́льщу і всю Украї́ну (Шевч.)].

• -ться – з’ї́здитися. [Був кінь та з’ї́здився (Номис)].

• Из’е́зженный – з’ї́жджений, об’ї́жджений, ви́їжджений.

• -ный конь – заї́жджений кінь. Исколеси́ть – ви́їздити, об’ї́здити, з’ї́здити, переї́здити що.

• -ться (о колесе, шине) – з’ї́здитися. [Не ті́льки що, але́ й залі́зо з’ї́здиться (Номис)]. Искре́щивать, искрести́ть – 1) (херить) викре́слювати, ви́креслити, покре́сли́ти, похрести́ти (все); 2) (исходить или из’ездить что) сов. ви́ходити, сходи́ти, ви́їздити или з’ї́здити, ви́літати или обліта́ти що; см. Исходи́ть, Из’е́здить. Искрещё́нный – покре́слений, похре́щений; ви́ходжений, схо́джений, з’ї́жджений, ви́літаний, облі́таний. Мя́ться – 1) (стр. и возвр з.) – а) м’я́тися, м’я́шку́ритися; бга́тися, жу́жмитися, га́рбатися, жма́катися, жмакува́тися; міси́тися; (только стр. з.) бу́ти м’я́тим и т. п.; б) м’я́тися, те́ртися; ме́рвитися; м’я́тися, вимина́тися; ключкува́тися; (только стр. з.) бу́ти м’я́тим, те́ртим и т. п. Срв. Мять 1 и 2; [Згорни́ простира́дло як слід, неха́й не га́рбається (Звин.)]; 2) (не решаться, медлить) м’я́тися, му́ля[и]тися, (диал.) мо́на[я]тися, мику́литися, (фамил.) шандру́ те́рти. [Грицька́ порива́ло й собі́ спусти́тися санча́тами, проте він м’я́вся (Васильч.). Кажи́, не му́ляйся! (Звягельщ.). Мики́та до́вго чого́сь му́лився і не хоті́в проти но́чи виїзди́ти (Основа 1861). Я тобі́ давно́ сказа́в зроби́ти, а ти все мо́наєшся (Полт.). Як ти до́вго мо́няєшся! (Борз.). Усі́ боя́ться, мику́ляться, чи йти, чи ні (Г. Барв.). Як почне́ шандру́ те́рти, по́ки пове́рнеться, по́ки зро́бить (Яворн.)]. Набе́гивать, набе́гать (рысака) – виї́жджувати, ви́їздити (рисака́).

I. Наезжа́ть, нае́здить –

1) (лошадь) виїжджа́ти и виї́жджувати, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́, (о мног.) повиї́жджувати, попринату́рювати. жа́ть, -дить гончих – принату́рювати, принату́рити гончакі́в до (в)ло́вів (полюва́ння);

2) (дорогу) натира́ти, нате́рти, утира́ти, уте́рти, протира́ти, проте́рти, (преимущ. колёсной повозкой) нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понатира́ти, понако́чувати и т. п. [Сюдо́ю вози́ли де́рево з лі́су, – до́бре вте́рли доро́гу (Брацлавщ.). Проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко)];

3) (выручать ездой) наїжджа́ти и наїзди́ти, наї́здити, ви́їздити що. [Я його́ в борг вожу́: карбо́ванців на п’ять наї́здить та й запла́тить одра́зу (Київщ.). Які́ на́ші заробі́тки візни́цькі: трьох карбо́ванців за день не ви́їздиш! (Богодухівщ.)];

4) (ездить много) наї́жджувати, наї́здити, ви́їздити; (изв. время) прої́жджувати, прої́здити, пої́здити, попої́здити, ви́їздити. • Кто много ездит, много -дит – хто бага́то ї́здить, бага́то наї́здить (ви́їздить).

Нае́зженный –

1) ви́їжджений, прина́турений, повиї́жджуваний, попринату́рюваний до їзди́, уї́жджений, їжджа́лий; 2) нате́ртий, у[про]те́ртий, нако́чений, понати́раний, понако́чуваний и т. п., (только о колёсном пути) би́тий. [Са́нна доро́га уже́ нако́чена, слизька́ (Черняв.)]; 3) наї́жджений, ви́їжджений; 4) наї́жджений, ви́їжджений; прої́жджений, (по)пої́жджений. -ться – 1) виїжджа́тися, бу́ти виї́жджуваним, ви́їждженим, повиї́жджуваним и т. п.; 2) натира́тися, нате́ртися, понатира́тися; бу́ти нати́раним, нате́ртим, понати́раним и т. п.; 3) наїжджа́тися и наїзди́тися, бу́ти наї́жджуваним, наї́ждженим, ви́їждженим; 4) наї́жджуватися, бу́ти наї́ждженим и т. п.; 5) (вдоволь, сов.), см. отдельно Нае́здиться.

Ната́ривать и Наторя́ть, натори́ть –

1) (дорогу) наторо́вувати, торува́ти, наторува́ти, (накатывать) нако́чувати, накоти́ти, (полозьями) натира́ти, нате́рти, (о мног.) понаторо́вувати, понако́чувати, понатира́ти що; 2) (приучать) призвича́ювати, призвича́їти, принату́рювати, принату́рити, привча́ти, привчи́ти, зуча́ти, зучи́ти, нала́мувати, налама́ти и нало́млювати, наломи́ти кого́ до чого. • -ри́ть рысака – ви́їздити рисака́. Наторё́нный – 1) наторо́ваний, нако́чений, нате́ртий, понаторо́вуваний и т. п.; 2) призвича́єний, принату́рений, при́вчений, зу́чений, нала́маний и нало́млений. -ться – 1) наторо́вуватися, торува́тися, наторува́тися, понаторо́вуватися; бу́ти наторо́вуваним, торо́ваним, наторо́ваним, понаторо́вуваним и т. п.; 2) призвича́юватися, призвича́їтися; бу́ти призвича́юваним, призвича́єним и т. п. до чо́го; (навастриваться) нала́муватися, налама́тися и нало́млюватися, наломи́тися до чо́го, (вульг., сов.) насоба́читися в чо́му и на що, (набивать руку) набива́ти (нала́мувати, нало́млювати, нава́жувати), наби́ти (налама́ти, наломи́ти, нава́жити) ру́ку до чо́го; срв. Натере́ть.

Об’е́зживать и об’езжа́ть, об’е́здить –

1) об’їзди́ти, об’ї́здити, ви́їздити, з’ї́здити. [Об’ї́здив усі́х ро́дичів, поряту́нку проха́в – не порятува́в ніхто́. Ви́їздив я на своє́му віку́ чима́ло по сві́ту (Квітка). З’ї́здив з ним бага́то чужи́х краї́в, ба́чив бага́то сві́та (Мирн.)]; 2) -ать лошадь – виїжджа́ти, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́. [Сиди́ть мале́ циганя́, коня́ виїжджа́є (Рудан.)]. • Невы́езженный (о лошади) – неїзджа́лий, не́ук, неу́кий (-кого). [Ко́ничок неу́кий ви́рве мі ся з ру́ки. Нія́кий кінь-не́ук не ски́не його́ з се́бе]. • Об’е́зженный (о лошади) – їжджа́лий, уї́жджений, принату́рений до їзди́. [Уї́жджена коня́ка везе́ не зупиня́ючись]. Околеси́ть – об’ї́хати, об’ї́здити, ви́їздити скрізь що и по чо́му. Перее́здить (всюду) – ви́їздити, об’ї́здити. [Ви́їздили По́льщу і всю Украї́ну, а не ба́чили тако́ї, як ця Катери́на (Шевч.)]. Понае́здить (лошадь) – об’ї́здити, ви́їздити тро́хи (коня́). Пооб’е́здить (лошадь) – ви́їздити, об’ї́здити (тро́хи) коня́, (во множ.) повиїжджа́ти, пооб’їжджа́ти (ко́ней).

Прое́зживать и Проезжа́ть, прое́здить –

1) (лошадей) проїжджа́ти и -ї́жджувати, прої́здити (ко́ні). [Хо́че Палі́й прої́здити коня́ свого́ (Драг.)]; 2) (деньги) витра́чувати, ви́тратити на по́дорожі (їзду́) (гро́ші), прої́здити (гро́ші); 3) (дорогу) проїжджа́ти, прої́здити, протира́ти, проте́рти, уїжджа́ти, уї́здити, уторо́вувати, уторува́ти доро́гу (шлях). [Гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ні (Франко)]; 4) (известное время) прої́жджувати, прої́здити, ви́їздити. [Прої́здив ці́лий день]. -ться – 1) (о лошадях) прої́жджуватися и -джа́тися, бу́ти прої́ждженим; 2) (истратиться) прої́здитися, витра́чуватися, ви́тратитися (з гро́шей) ї́здячи, на їзду́ (на по́дорожі).

Словари и энциклопедии на Академике

виїздити Перевод виїздити I [ви/йіздиетие] -йіжджу, -йіздиеш; нак. -йіз'д', -йіз'д'теи, док. (побувати скрізь) II [виейізди/тие] -йіжджу/, -йізди/ш, -йіздиемо/, -йіздиете/; нак. -зди/, -з'д'і/т', недок. (відправлятися кудись)

«Орфоепічний словник української мови»

виїжджати виїжджати дієслово недоконаного виду

Ілюстрації

[1]

[2]

Цікаві факти

English-Ukrainian DICTIONARY

Ми виявили наступні англійська слів і переклади "виїжджати": українська англійська 1. виїжджати depart

2. виїжджати leave

3. виїжджати manage

4. виїжджати move

[3]

Чи має право державний службовець виїздити за кордон?

«"Оповідання (збірка)" автора Шолом-Алейхем»

А врaнці - знову "гут моєн", знову пaхкaє люлькою, всміхaється і знову їсть, бере чaрчину, дaє мені чaрочку - отaк кількa днів поспіль, aж поки нaстaв день, коли мaшини щaсливо пройшли, і йому требa було виїздити.