Виграти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ви́грати, -ся. См. Вигравати, -ся.

Сучасні словники

ВИГРАТИ, виграю, виграєш і заст. виграваю, виграваєш, недок., ВИГРАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і неперех. Здобувати, одержувати що-небудь завдяки певній грі, при розігруванні лотереї і т. ін. — І нащо ти граєш в карти, коли ти більше програєш, ніж виграєш? — спитала вона (Нечуй-Левицький, I, 1956, 380); Всі сидять і грають в карти. Тільки Клара виграє (Леся Українка, IV, 1954, 155); [Юхим:] А ви не грали? [Харитон:] Та я ж виграв! Аж тринадцять копійок виграв... (Марко Кропивницький, II, 1958, 45); В павільйоні ревла корова, яку можна було виграти в лотерею за десять копійок (Юрій Смолич, II, 1958, 114).

2. перех. і неперех. Добиватися перемоги, позитивного результату в чому-небудь. Вітчизно, земле многосила, ти виграєш останній бій (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 161); [Старшина:] Я Казюку й сам добре знаю, не одну справу з ним виграв! (Карпенко-Карий, I, 1960, 41); — І тобі не шкода, що ти не виграла в жоднім змаганні? (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 88); // Добиватися певної економії у чому-небудь. Щоб виграти кілька секунд і тим часом зосередитись, Ніна потяглась рукою за зошитом (Олесь Донченко, V, 1957, 446); Вона глянула назад, щоб побачити, скільки метрів виграла на цьому маневрі (Юрій Смолич, I, 1958, 98).

Ілюстрації

Vigr3.jpg Vigr4.jpg Vigr2.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Тлумачний словник

Зовнішні посилання