Вигадати
Ви́гадати. См. Вигадувати.
Сучасний словник
ВИГАДАТИ 1 див. вигадувати 1.
ВИГАДУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИГАДАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. Втупивши очі у вогонь, Верига сидів перед мечетом і вигадував кару на голову панів (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 15); Дидона вигадала грище, Еней щоб веселіший був, І щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув (Іван Котляревський, I, 1952, 47); Яць вигадав спосіб обходитися зовсім без її помочі (Іван Франко, II, 1950, 227);
// Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було. Брати у батьківській жили старій оселі,.. Але з-між них один Усе було пісні вигадує веселі (Максим Рильський, Поеми, 1957, 27); Напослідок винайшли дзиґарі вежові. Хто й як перший вигадав це диво — незвісно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); Мишуня встиг вигадати цілком універсальну машину, яка рубатиме вугілля (Юрій Яновський, II, 1954, 144).
2. Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві. Правда, Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 164); Хлопець увійшов у хату та й каже: — Тітко! казав дядько, щоб я оті сухі дрова переносив у хату, бо дощ намочить. Він це навмисне вигадав, щоб попа трохи під піччю провчити (Українські народні казки, 1951, 382); — Ви ще не знаєте мого Вову. Він великий фантазер і мрійник. Як що вигадає, то потім певен, ніби так і справді було (Микола Трублаїні, I, 1955, 104); // на кого. Говорити неправду, робити наклеп. Розсердились старша й середуща [сестри] та й стали казна-що вигадувать і наговорювать на меншу (Олекса Стороженко, I, 1957, 63); Як скажена собака бігає [Параска] по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться (Нечуй-Левицький, II, 1956, 16).
3. тільки недок. Виявляти примхи; вередувати. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого (Словник Грінченка); А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121).
ВИГАДУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ВИГАДАТИ, аю, аєш, док., перех. Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь прибуток, користь. Добре знайома з усіма горішанами, вона з того вигадувала велику користь (Панас Мирний, IV, 1956, 213); — Взяти напрямок ген на той хутірець, що темніє на видноколі, і таким чином вигадати не менш як чотири кілометри (Олесь Донченко, I, 1956, 89).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Словник синонімів
ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́розм., ПЛЕСКА́ТИрозм., ВИПЛІТА́ТИрозм., СПЛІТА́ТИрозм., ПРИГА́ДУВАТИрозм., ХИМЕ́РИТИрозм., ХИМЕРУВА́ТИрозм., КОВЕРЗУВА́ТИрозм.; ДОКЛАДА́ТИдіал. (для сміху). - Док.: ви́гадати, ви́думати, приду́мати, ви́мислити, ви́мудрувати, ви́метикувати, ви́плести, сплести́, пригада́ти, прирозумі́тирозм.Став тоді хлопець у самій уяві своїй вигадувати всякі пригоди й переживати їх (А. Головко); [Любов:] Нещастя!.. все нещастя!.. А коли буде щастя? Ах, тіточко!.. Ну, годі.. Не вважайте, се так, голова болить, от і видумую (Леся Українка); Часом темної, довгої ночі Грицько не спав і на волосину: все придумував та пригадував, що б його перед жінкою вивести таке, щоб звихнути Чіпчину правду... (Панас Мирний); - І ти тхором мене зовеш! І небилиці вимишляєш (І. Котляревський); Тимко починав фантазувати. Він бачив себе таким же високим і ставним, як Іван Павлович (Ю. Збанацький); Покиньмо їх та ходім поки за писарем; будемо дивитись, що той мудрує (Г. Квітка-Основ’яненко); Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці.. Імпровізувати Павло тоді не рискнув (А. Головко); Вінцусиха плете по селі, начебто він ні на батька, ні на матір не похожий (І. Муратов); Колись баби плескали, мовбито він крадене передержує (Б. Грінченко); Люди.. виплели, що буцім Пріська напоїла Хведора кошачим мозком (Панас Мирний); Цар упився - вже в світлиці Він сплітає небилиці (Л. Первомайський); [Старшина перший:] Ох, старі голови та розумні; химерять - химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко); [Поет (до музи):] Не химеруй, кохана, бо мусимо до рана списати сей папір (Леся Українка); Їде [дурень] через гай і щось дуже замисливсь, і дев’ять розумних не вгадали б, об чім він коверзує (О. Стороженко); [Охрім:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, ..почнуть таке докладати, що, здається, і мертвий зареготав би (М. Кропивницький).
Словник фразеологізмів
1. Вига́дувати / ви́гадати таке́, що і в борщ не кри́шать. Говорити нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Д. Мордовець).
2. По́роху не ви́гадає (не ви́думає). Який не може додуматися до чогось, здогадатися про щось; некмітливий. Командував нами капітан, з тих, що пороху не вигадає, колишній солдафон з унтер-офіцерів (З журналу); — Так, ти пороху не видумаєш: коли ти чогось не знаєш, завжди плетеш усякі дурниці, чим винагороджуєш себе за свою обмеженість і нездогадливість (З газети).
3. Ще що ви́гадай (ви́думай, зроби́ і т. ін.). Уживається для вираження несхвалення, осуду або заперечення чого-небудь. — Сину! Що це з тобою сталося? Чого ти чепляєшся [чіпляєшся] до молоді ні за що ні про що? — Еге! Чепляєшся. Ще що, мамо, вигадайте (І. Нечуй-Левицький).
4. Вига́дувати / ви́гадати таке́, що і в борщ не кри́шать. Говорити нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Д. Мордовець).
5. По́роху не ви́гадає (не ви́думає). Який не може додуматися до чогось, здогадатися про щось; некмітливий. Командував нами капітан, з тих, що пороху не вигадає, колишній солдафон з унтер-офіцерів (З журналу); — Так, ти пороху не видумаєш: коли ти чогось не знаєш, завжди плетеш усякі дурниці, чим винагороджуєш себе за свою обмеженість і нездогадливість (З газети).
6. Ще що ви́гадай (ви́думай, зроби́ і т. ін.). Уживається для вираження несхвалення, осуду або заперечення чого-небудь. — Сину! Що це з тобою сталося? Чого ти чепляєшся [чіпляєшся] до молоді ні за що ні про що? — Еге! Чепляєшся. Ще що, мамо, вигадайте (І. Нечуй-Левицький).
