Виблискувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вибли́скувати, -кую, -єш и вибли́скуватися, -куюся, -єшся, гл. Сверкать, свѣтить. Ясні зорі виблискували на темному небі. Мир. ХРВ. 50. Викосив птичку таку гарну, що аж виблискується. Рудч. Ск. І. 163.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВИБЛИСКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Яскраво сяяти, світитися переливчастим світлом. По небу тільки виблискували зорі та земля світила своїм білим снігом (Панас Мирний, III, 1954, 44); Над дверима Будинку літератури ясно виблискував електричний ліхтар (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 384); // Раз у раз спалахувати. Виблискують, як три мечі, Три постріли підряд (Микола Бажан, I, 1946, 131). 2. Раз у раз блищати, яскраво переливатися, відбиваючи проміння, світло. Море лежало тихе й спокійне, виблискувало проти сонця (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 432); Дівчата будують дорогу, Виблискують гострі кирки (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 72); Був сонячний день, сніг виблискував сліпучо, я не міг на нього дивитись (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 63); // чим. Раз у раз блищати якоюсь своєю частиною, окремою деталлю і т. ін. В приміщенні електростанції, виблискуючи маховиками, безшумно крутив динамо потужний локомотив (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 112); Гість ходив по корчмі, потираючи руки, виблискуючи перснями на пальцях (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 19); // чим і без додатка. Виділятися світлим, яскравим кольором, кольорами, чистотою і т. ін. По улицях сторожами виставились високі кам'яні будинки, червоніючи цеглою, виблискуючи вибіленими боками (Панас Мирний, III, 1954, 75); Сріблом виблискує луска, — сповняє човен риба (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 113); День видався сонячний, ..вся природа виблискувала такою незвичайною чистотою і красою, що розбігались очі (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 259); В ній [коморі] виблискували нові засіки з свіжотесаних дощок (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 51); // чим і без додатка. Швидко рухаючись, мигтіти, маяти. Вгорі в'ється жовтий метелик, виблискуючи на сонці крильцями (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 13); День був погожий. Над Дунаєм виблискували ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 42). 3. чим і без додатка. Раз у раз блищати, виявляючи внутрішній неспокій, збудження, переживання і т. ін. (про очі). Очі хлопця почали неприязно виблискувати (Ольга Кобилянська, II, 1956, 207); Сухе, гостре лице свекрушине набиралося гнівом, палахкотіла шия, вуха, виблискували очі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 235); // перен. Виразно виявлятися, передаватися через зовнішні прояви (в очах, на обличчі). В її очах знову вже виблискує якийсь новий жарт (Степан Васильченко, II, 1959, 85); Докії Григорівні подобався цей парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки стримуваного сміху (Олесь Донченко, IV, 1957, 182).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Виблискувати, -кую, -єш и вибли́скуватися, -куюся, -єшся, гл. Сверкать, свѣтить. Ясні зорі виблискували на темному небі. Мир. ХРВ. 50. Викосив птичку таку гарну, що аж виблискується. Рудч. Ск. І. 163.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ВИБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Яскраво сяяти, світитися переливчастим світлом. По небу тільки виблискували зорі та земля світила своїм білим снігом (Мирний, III, 1954, 44); Над дверима Будинку літератури ясно виблискував електричний ліхтар (Досв., Вибр., 1959, 384); // Раз у раз спалахувати. Виблискують, як три мечі, Три постріли підряд (Бажан, І, 1946, 131). 2. Раз у раз блищати, яскраво переливатися, відбиваючи проміння, світло. Море лежало тихе й спокійне, виблискувало проти сонця (Кучер, Чорноморці, 1956, 432); Дівчата будують дорогу, Виблискують гострі кирки (Воронько, Тепло.., 1959, 72); Був сонячний день, сніг виблискував сліпучо, я не міг на нього дивитись (Збан., Єдина, 1959, 63); // чим. Раз у раз блищати якоюсь своєю частиною, окремою деталлю і т. ін. В приміщенні електростанції, виблискуючи маховиками, безшумно крутив динамо потужний локомотив (Руд., Остання шабля, 1959, 112); Гість ходив по корчмі, потираючи руки, виблискуючи перснями на пальцях (Рибак, Помилка.., 1956, 19); // чим і без додатка. Виділятися світлим, яскравим кольором, кольорами, чистотою і т. ін. По улицях сторожами виставились високі кам’яні будинки, червоніючи цеглою, виблискуючи вибіленими боками (Мирний, III, 1954, 75); Сріблом виблискує луска, — сповняє човен риба (Забіла, У.. світ, 1960, 113); День видався сонячний, ..вся природа виблискувала такою незвичайною чистотою і красою, що розбігались очі (Гур., Друзі.., 1959, 259); В ній [коморі] виблискували нові засіки з свіжотесаних дощок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 51); // чим і без додатка. Швидко рухаючись, мигтіти, маяти. Вгорі в’ється жовтий метелик, виблискуючи на сонці крильцями (Коп., Як вони.., 1948, 13); День був погожий. Над Дунаєм виблискували ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом (Гончар, Новели, 1954, 42). 3. чим і без додатка. Раз у раз блищати, виявляючи внутрішній неспокій, збудження, переживання і т. ін. (про очі). Очі хлопця почали неприязно виблискувати (Коб., II, 1956, 207); Сухе, гостре лице свекрушине набиралося гнівом, палахкотіла шия, вуха, виблискували очі (Горд., II, 1959, 235); // перен. Виразно виявлятися, передаватися через зовнішні прояви (в очах, на обличчі). В її очах знову вже виблискує якийсь новий жарт (Вас., II, 1959, 85); Докії Григорівні подобався цей парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки стримуваного сміху (Донч., IV, 1957, 182).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

виблискувати -ую, -уєш, недок. 1) Яскраво сяяти, світитися переливчастим світлом. || Раз у раз спалахувати. 2) Раз у раз блищати, яскраво переливатися, відбиваючи проміння, світло. || чим. Раз у раз блищати якоюсь своєю частиною, окремою деталлю і т. ін. || чим і без додатка. Вирізнятися світлим, яскравим кольором, чистотою і т. ін. || чим і без додатка. Швидко рухаючись, миготіти. 3) чим і без додатка. Раз у раз блищати, виявляючи внутрішній неспокій, збудження і т. ін. (про очі). || перен. Виразно виявлятися, передаватися через зовнішні прояви (в очах, на обличчі). • 1 виблискувати to scintillate, to twinkle, to gleam, to sparkle, to glitter, to flash, to coruscate; (сліпуче) to glare Українсько-англійський словник • 2 виблискувати = вибли́скуватися сверка́ть, блесте́ть; блиста́ть Українсько-російський словник

Ілюстрації

Виблискувати1.jpg Виблискувати2.jpg Виблискувати3.jpg Виблискувати4.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Блищати

Сяяння

Бреніти

Джерела та література

Словник української мови

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Словари и энциклопедии на Академике