Вибити
Ви́бити, -ся. См. Вибивати, -ся.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ВИБИВАТИ, аю, аєш, недок., ВИБИТИ, б'ю, б'єш; мн. виб'ють; наказ. сп. вибий; док.
1. перех. Відокремлювати ударами від чого-небудь; поштовхами викидати, виламувати. В світлиці вибивають шибки. Щось тріснуло на весь будинок (Леся Українка, IV, 1954, 243); Він.. наштовхнувся в глибині підвалу на замкнені двері, почав їх вибивати плечем (Юрій Яновський, II, 1954, 45); Мене вдарив [лісничий] в лице — і два зуби, Два посліднії, вибив як стій! (Іван Франко, XIII, 1954, 136); Володя навалився на нього всім тілом і вибив у нього з рук фінку (Олесь Донченко, III, 1956, 299). ♦ Вибивати (вибити) з колії — порушувати узвичаєний хід життя, ставити в незвичайні умови. Позбавити людину її професії.., се значить вибити з колії (Леся Українка, V, 1956, 228); Війна всіх вибила з колії (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 12); Вибивати (вибити) з рівноваги — позбавляти кого-небудь душевного спокою. Данило був сьогодні неуважним.. Всі ці несподівані пригоди вибили його з рівноваги (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 276); Вибивати (вибити) клин клином див. клин; Вибивати очі — дорікати за що-небудь, чимсь. То ти мені ще й очі вибиваєш своїм багатством? (Леся Українка, III, 1952, 162); І ще багато людей вибивало Андрієві очі за дрібні позички (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 231); Вибити з голови — забути, не думати про кого-, що-небудь. [Рябина:] Дочку мою, не в гнів тобі кажучи, ти собі з голови вибий! (Іван Франко, IX, 1952, 54); Стара напнула її [Настю] мокрим рядном. Най вона виб'є собі з голови і Гната, і любощі, бо то дурниця! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 52).
2. перех. Ударяючи що-небудь, витріпувати, очищати. Побачивши якось, що її робітниця вибиває качалкою пил з килимів,.. я почав їй допомагати (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 164); Каргат був уже в пальті й вибивав рукою порох з кепки перед тим, як надіти її (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 6); — І то правда. Забалакались ми, — вибив люльку Микита Петрович. — Піду помаленьку (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 208); // Стріляючи, влучити певну кількість разів у мішень. Я працюю у військовому гуртку і вибиваю двадцять із двадцяти п'яти можливих (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 155); // З боєм відкинути ворога з його позицій. Станція в гайдамацьких руках. Ми маємо повним ходом влетіти туди й вибити ворога (Олесь Донченко, I, 1956, 494); Наші вибили німців і з міста, і з рудника (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1948, 3).
3. перех. Ударами вибирати або добувати що-небудь із чогось. Урожай того року не густий вдався..: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (Панас Мирний, IV, 1955, 248); Вітя коло великої купи соняшників: вибиває насіння (Степан Васильченко, III, 1960, 326); — Нема, нема порядку, Полікарпе, — зітхає Побережний, вибиваючи кресалом вогонь (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 42); // перен. Б'ючи кого-небудь, намагатися домогтися чогось. Опухли покусані до крові губи: двісті ударів німецьких ременів усю ніч вибивали зізнання з ніжних дівочих уст і не вибили (Олександр Довженко, III, 1960, 63); — Вони [поліцаї] хочуть з мене вибити правду... Бачите — щодня б'ють. В мене спина вся мов печена (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 94).
4. тільки док., перех. Побити кого-небудь. Та й вибили поповича Дрібними різками... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 479); — Так це пан наказав вибити хлопця? — запитала й Сахно (Юрій Смолич, I, 1958, 54).
5. перех. Витоптуючи (про людей, тварин), б'ючи (про град), ламати, винищувати посіви, городину, траву і т. ін. Оте гайвороння вже вибило баштани — навіть маленького кавунчика не лишилося в полі (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 186); Все якась невдача так і тягне чоловіка за поли: то худібка переболів, то щось не вродить, а щось град виб'є чи сонце випалить (Михайло Стельмах, I, 1962, 567).
6. перех. Вбивати, винищувати всіх або багатьох. Вибивали народ тисячами (Олекса Стороженко, I, 1957, 127); — Чому я в хаті? Як я сюди потрапив? ..Чим кінчився бій? Вибили німців з села? — Ні, — сміється фельдшер. — Їх вибили в селі. Жодного не випустили (Іван Багмут, Записки.., 1961, 124). ♦ Вибивати (вибити) до ноги — знищувати всіх. Палій зробив на поляків засідку і вночі розбив усе військо Потоцького, усі дві тисячі вибив до ноги (Українські народні казки, легенди.., 1957, 247).
7. перех. Ударяючи чим-небудь, робити заглибини, отвори і т. ін. Батько веде того коня за недоуздок, а він гарцює, копитами землю вибиває (Українські народні казки, 1951, 240); І почав працювати [Русин] щосили, копирсаючи та вибиваючи дрюком діру в помості (Іван Франко, II, 1950, 123); — Мені запропонували самому собі вибити в скелі житло (Юрій Яновський, II, 1958, 103); Вівці аж яму вибили на тій місцині, де був колись горбик. Хоч які маленькі ратички, а пилинку за пилинкою рознесли від колодязя землю по степу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 61).
Вибивати (вибити) шлях (дорогу) — часто їздячи, робити нерівним, з вибоями. Повозку вашу щось підняло трохи спереду й незабаром наче в рів спустило.. — Чи то шлях так вибили, чи ровом окопалися? (Панас Мирний, IV, 1955, 322).
8. перех. Ритмічними ударами позначати час (про годинник). Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли старосвітський годинник закінчив вибивати дванадцяту (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 22); Мірно вибиває годинник вісім ударів (Юрій Яновський, IV, 1959, 102); // безос. — Це скільки б'є? — запитав Саїд Алі у доглядачки.. — Десяту годину вибило (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 277).
9. тільки недок., перех. і неперех. Стукаючи, ударяючи, видобувати звуки в певному ритмі, в такт якійсь мелодії і т. ін. Кастаньєти.. Вибивають іспанський мотив (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 11); Один з юнаків, добре вибиваючи в бубон, час від часу підсвистував та вигукував (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 691); Аксель.. стояла край столу, вибиваючи пальцями уявлену мелодію (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 257); // Танцювати, притупуючи. Трьох чортих перетанцював, усі чоботи свої пробив, вибиваючи гоцака (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 242); Он ланкова з трактористом Іваном.. Так пропливають у згоді з баяном, Так вибивають, що тягне й мене (Степан Олійник, Вибр., 1959, 101). ♦ Вибивати дрижаки (дроб) — тремтіти, дрижати, трястися. — А вам не страшно? — Та поки що дрижаків не вибиваю (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 198); Його щелепи зрадницьки вибивають дроб (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 448).
Вибивати крок див. крок; Вибивати такт див. такт.
10. перех. Відтворювати, наносити на що-небудь або витискувати на якомусь матеріалі певні знаки. Скрізь і завжди машиністка штабу сиділа за машинкою й уперто вибивала лілові літери (Юрій Яновський, I, 1958, 96); // текст. Наносити фарбою візерунки на тканину. Напряде [Мотря] отак літ за двоє, оснує, витче, та й сорочка є; виб'є — спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному і в свято ходила (Панас Мирний, II, 1954, 46).
11. неперех. Пробиватися нагору, назовні. З пащеки гідри важким гнутим струменем вибивала вода (Токчар, Таврія.., 1957, 115); Гаком крана загнуло всмоктувач, і з дверцят колодязя, коли їх відкривали, трохи вибивав дим
Ілюстрації
 ]
|
|
