Веселонька

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Веселонька и веселочка, -ки, ж. Ум. отъ веселка.

Веселонька

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕСЕ́ЛОНЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до веселка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 340.

"Словопедія"

ВЕСЕЛОНЬКА

весе́лонька іменник жіночого роду

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ВЕСЕ́ЛОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до весе́лка. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 340.

Іноземні словники

[1]

Як буде по англійськи ВЕСЕЛОНЬКА VESELINKA українська мова англійська мова ВЕСЕЛОНЬКА VESELINKA

Словари и энциклопедии на Академике

Український тлумачний словник веселонька ТолкованиеПеревод веселонька Пестл. до веселка. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. • весело • веселочка См. также в других словарях: • веселонька — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови

Ілюстрації

Веселонька0.jpg Веселонька.jpg Веселонька1.jpg Веселонька2.jpg

Медіа

Ансамбль Веселка народний аматорський ансамбль танцю хмельницького міського будинку культури Керівник Володимир Петрина

Цікаві факти

Т.Г.Шевченкo

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою.

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселонька

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась.

Веселка

Веселка, веселка, веселонька –

Ти неймовірно полониш серця,

Бо кольорам твоїм, веселонька,

Радіє вся земля!


Ти блиск в очах запалюєш,

Веселонька ясна.

Ти поглядом затьмарюєш,

Неначе та весна!


Ольга Большунова


НАЙВИЩИЙ ДАР

Як веселонька блискуча,

Переливна, миготюча,

По моїй країні милій

Мова дивная дзвенить,

В казці, в пісні легкокрилій,

В юних спогадах ідилій,

Мов струмочок, стугонить.

Сонцем ясним, холодочком,

Камінцями, корінцями

Поміж ніжних пишних трав

Ллється, котиться струмочком

І в своїм огнистім плесі,

Ніби в світлім піднебессі,

Одбиває, одливає

Міліонами прояв.

Знову мову колискову

Вчує страдник і бідар,

Як до неї шану має,

Як повік її приймає

За найвищий божий дар.