Верчик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Верчик, -ка, м. 1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. І. 117. 2) Сплетенный бубликъ.