Вереття
Вереття, -тя, с. 1) Тряпье, хламъ. 2) Кругъ сноповъ, въ стогѣ. Александров. у.
Зміст
Сучасні словники
ВЕРЕ́ТТЯ, я, с., розм. 1. Груба тканина з валу (див. вал2); ряднина.
2. Старі речі; лахміття.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 329. Приклади На очі мені потрапила стара бабця, яка несла велику торбу з вереття. (із журн.) А це – Сисой, що хіть свою презміг [переміг], щодня ходив до річки у веретті і роздягався з голови до ніг, щоб комарі кусали в очереті. (Л. Костенко)
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також (синоніми)
вере́ття (розм.) старий, подертий одяг ганчі́р'я (зневажл.) ганчі́рка (зневажл.) ганчіря́ччя (підсил. зневажл.) дра́нка (розм.) дра́нтя ла́нці перев. домашнього вжитку. ла́ти ла́хи (розм.) ла́хмани́ (розм.) лахма́ння (розм.) лахмани́на (розм.) лахмі́ття мана́ття (зневажл.) недо́носки кимось недоношений. ра́м'я ра́мтя (рідше) рвання́ (розм. рідко) ри́ззя (рідше) ру́б'я рядю́га (розм.) стра́п'я (діал.) стра́пки (діал.) фа́нтя (діал.) фала́ття (діал.) фурфа́нтя (діал.) хламі́ття (розм.) цу́ндра (діал.) цу́ндря (діал.) цу́р'я (діал.) цундри́на (діал.) перев. з грубої тканини. шарпани́на (розм. рідко) шма́ття (розм.) ґно́ття (діал.)
