Ватажок

Ватажок, -жка, м. Предводитель, атаманъ, начальникъ. Позаходили в Московщину з Гунею і ще деякими ватажками. Стор. М. Пр. 60. Хто ватажком піде перед вами? Шевч. 127.

Олекса Довбуш - найвідоміший із опришківських ватажків у Карпатах

1. Керівник ватаги,отаман. Як війська ватажок начальний Про все дрібненько розказав [Іул] (Іван Котляревський, I, 1952, 261); Хто ватажком Піде перед вами, Хто проведе? (Тарас Шевченко, I, 1951, 80); Стояв на скелі і цигарку курив в задумі ватажок (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 38).
2. Керівник, організатор, передова людина, яка має вплив на інших. Комуністи — політичні ватажки трудящих (Радянська Україна, 17.IX 1949, 1); Будівничий, юнак З голубими очима, Бригадир, ватажок Десяти мулярів (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 144).
3. Вожак стада (про тварину). Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола (Нечуй-Левицький, I, 1956, 155); А царська худоба вся розбіглася, бо вже не мала ватажка — бика з золотими рогами (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 39).

Джерела

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970.