Вареничок

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вареничок, -чка, м. Ум. отъ вареник.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 291.

ВАРЕ́НИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до варе́ник. І ласощі все тільки їли, Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі (Котл., І, 1952, 149); — Ану, — озвавсь Дем’ян, — потіш мене, мій друже! Ось глянь — вареничок бокастенький який (Гл., Вибр., 1957, 212).

Ілюстрації

2e4f7847a1fcc8dd100c061709c1ff1b.jpg 0 ef91f 9c25746e orig.png Recipe photo g52io.jpg

Медіа

Цікаві факти

Кожна країна світу може похизуватися переліком оригінальних страв, які складають її національну кухню. Серед розмаїття традиційних українських смаколиків особливе місце займають вареники. За деякими даними, вони з’явились в Україні на основі турецької страви дюшвара.

Перша назва українських вареників − вараники. Ці вироби з тіста з начинкою з м’яса, овочів, фруктів та ягід також популярні в інших слов’янських країнах. Конвертики з тіста з м’ясом росіяни називають пельменями, особливо їх полюбляють у Східній Росії та Сибіру.

Вушка та манти − це також різновид виробів з тіста. Подібні до них страви є і в китайській кухні. А італійці називають свої вироби з тіста з начинкою − равіолі. Щодо традиційних українських вареників, то готують їх за давніми рецептами, які мало чим відрізняються від сучасних.

Джерела та література

[1]

[2]

[3]