Вандрівець

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вандрівець, -вця, м. = Мандрівець. Желех.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАНДРІВЕЦЬ, -вця,чол. Той, хто мандрує; подорожній, подорожанин.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.

ВАНДРІ́ВЕЦЬ, вця, ч., діал. Мандрівець. Барани з полонин дадуть нам [опришкам] печені.., А грошей достарчать вандрівців кишені (Пісні та романси.., II, 1956, 68).

Ілюстрації

Мороховець 6383 500x317.jpg Мороховець1.jpeg Moro2.jpg Trekking-man.jpg

Медіа

Див. також

Мандрівець

Мандрівка

Пригода

Джерела та література

http://ukrlit.org

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.

Зовнішні посилання