Важити

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. Дещо. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. 171. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Г. Барв. 397. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? Г. Барв. 271. 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, на третього важу. Грин. ІІІ. 70. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. АД. І. 170. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу. Гол. І. 2. Хто на моє здоров’я важить, той (сам його) не має. Ном. № 3823. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров’ям важив. Чуб. V. 79. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили. К. ЦН. 161.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ВА́ЖИТИ, жу, жиш; наказ, сп. важ; недок. 1. неперех. Мати певну вагу. — Малесенькі то малесенькі, а як вдасться часом такий опецьок.. — 15 фунтів важив! (Л. Укр., III, 1952, 746); — Важив я торік сім пудів, а тепер більше, як три, не заважу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 476).

2. неперех., перен. Мати значення; значити. Що він на своєму господарстві важить? Що він за чоловік? (Барв., Опов.., 1902, 271); Авторитет Русевича і його двадцятирічний стаж важать куди більше, ніж два роки роботи.. Розенберга (Шовк., Інженери, 1956, 84); І він побачив, що часто зовсім незначна на перший погляд деталь у роботі важила надзвичайно багато (Донч., Шахта.., 1949, 55); Для нас багато важить думка, розум, досвід простої трудової людини (Гончар, II, 1959, 398).

3. перех. Визначати вагу чого-, кого-небудь. Там важили барила з сахаром і накладали на хури (Н.-Лев., III, 1956, 323); З ранку до вечора сидів він у своїй лабораторії.., важив на аптекарських тендітних терезах білі порошки (Ів., Вел. очі, 1956, 31).

4. неперех., на кого — що. Розраховувати, сподіватися мати своїм. На віщо ж ти важиш: Чи на мою ясненькую зброю, Чи на мого коня вороного. Чи на мене, козака молодого? (Укр.. думи.., 1955, 6); Мотря важить на іншого… на того Гайдученка… (Вовчок, VI, 1956, 276); // Замірятися, зазіхати. Хто на моє здоров’я важить, той (сам його) не має (Номис, 1864, № 3823); — Ой, се він [чарівник] на мою душу важить! — простогнав Кабан (Фр., IV, 1950, 90); Як сміють.. важити на їхній спокій? (Ле, Міжгір’я, 1953, 102).

5. неперех., чим. Ризикувати, наражати на небезпеку. Не раз, не два через плоти лазив, не раз я, не два здоров’ям важив (Чуб., V, 1874, 79); Люди твої ведуть мене, важать своїм життям, передають все далі й далі на схід (Ю. Янов., І, 1958, 304).

◊ Ва́жити своє́ю голово́ю — піддавати своє життя смертельній небезпеці. Він [Гармаш] ходив зосереджений, задуманий.. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! Чи міг ще раз важити своєю головою? (Коз., Гарячі руки, 1960, 220).

6. неперех., на що, перен., рідко. Зважати, брати до уваги. На небезпечності не важив бойові, А слави не шукав, лише добра народу (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 324); — Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (Ле, Україна, 1940, 212).


__________________________________________________________________________________


Важити, жу, жиш, гл.

1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. Дещо.

2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. 171.

3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого…. ти мені не важиш нічого. Г. Барв. 397. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? Г. Барв. 271.

4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. Грин. ІІІ. 70. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. АД. І. 170. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Гол. І. 2. Хто на моє здоров’я важить, той (сам його) не має. Ном. № 3823. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки.

5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров’ям важив. Чуб. V. 79.

6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили. К. ЦН. 161.

Ілюстрації

Vajutu.jpg Vajutu1.jpg Vajutu2.jpg Vajutu3.jpg

Медіа

Див. також

Словник синонімів

ВА́ЖИТИ (мати певну вагу), ЗАВА́ЖУВАТИ рідше,ТЯГНУ́ТИ розм.,ТЯГТИ́ розм. - Док.: зава́жити, потягну́ти, потягти́. Важив [лин] найменше чотири хунти! (М. Коцюбинський); Самець [кенгуру].. нерідко заважує 40 кілограмів (з журналу); - Важив я торік сім пудів, а тепер більше, як три, не заважу (З. Тулуб); Ой сом який! Десь з півпуда потягне!.. (М. Стельмах).


ВА́ЖИТИ (визначати вагу чого-небудь), ЗВА́ЖУВАТИ, ВИВА́ЖУВАТИ. - Док.: зва́жити, ви́важити. Лейзор важив на терезах сало (І. Нечуй-Левицький); Панас мовчки бере з лави старого лемеша і задумливо зважує його на руці (Ю. Яновський); Поміг [Давид].. Тихонові зважити його мішки (А. Головко); Почав [меккінець] рахувати шматки срібла, виважуючи їх на долоні (О. Досвітній). ВА́ЖИТИ (відігравати певну роль, бути важливим для когось), ЗНА́ЧИТИ, ОЗНАЧА́ТИ, МА́ТИ ЗНА́ЧЕННЯ, МА́ТИ ВАГУ́. Особистий приклад керівника багато важить у кожній справі (з газети); Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла.. - вони одні тільки потрібні, а не моє ймення (Панас Мирний); Коли її [матері] не стане, всі одразу зрозуміють, що вона для них означала (О. Гончар); Для закоханих літа ніколи значення не мають (М. Упеник).


ВА́ЖИТИ на кого-що (намагатися заподіяти шкоду комусь, чомусь, позбавити когось чого-небудь), ВА́ЖИТИСЯ, ЗАМІРЯ́ТИСЯ, ЗАЗІХА́ТИ, ПОСЯГА́ТИрідше,НАВА́ЖУВАТИСЯрідше. - Док.: замі́ритися, зазіхну́ти, посягну́ти, посягти́, нава́житися. На мене важить [яструб], на мій вік короткий (М. Зеров); - На чуже добро не важитись (Л. Яновська); Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що.. замірялося на його життя молоде (Панас Мирний); Зазіхати на єдність демократичних сил; Микола глянув спідлоба на ворона, що вніс розлад в його життя, що посягав на його щастя (В. Гжицький); - Короп наважився на моє життя! (Лесь Мартович).


ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь),УВАЖА́ТИ[ВВАЖА́ТИ]на кого-що, РАХУВА́ТИщо і без додатка,УРАХО́ВУВАТИ[ВРАХО́ВУВАТИ]що і без додатка,РАХУВА́ТИСЯз ким-чим і без додатка,ПОТУРА́ТИна кого-що і без додатка, перев. з запереченням н е, ВА́ЖИТИ рідко,ЧИ́СЛИТИСЯ з ким-чим, діал.,ТУРА́ТИ на кого-що, діал.;ПРИСЛУХА́ТИСЯдо чого і без додатка,ОГЛЯДА́ТИСЯна кого-що (враховувати чиюсь точку зору на кого-, що-небудь). - Док.: зва́жити, ува́жити[вва́жити], урахува́ти[врахува́ти], порахува́тися, прислу́хатися. - І в мене потреби дедалі ростуть і ростимуть, союзники мусять зважати на це (О. Гончар); [Лизогуб:] Нам потрібен такий гетьман, що об’єднує увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (О. Корнійчук); - В дійсності Кузь, може, хоч і не злодій, але й не такий, щоб рахуватися з його думкою (Григорій Тютюнник); Далі - взялися за мене. Не порахувалися навіть, що каліка (В. Логвиненко); Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (І. Ле); Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір.. не любити (О. Кобилянська); Поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім Вас (Леся Українка).

НАДІ́ЯТИСЯ на що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь),ГАДА́ТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін.,ДУ́МАТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін.,ДУ́МАТИ Й ГАДА́ТИ перев. при запереченні, розм.;СПОДІВА́ТИСЯ, СПОДІВА́ТИ заст. (з більшою певністю і на бажаніші результати);УПОВА́ТИ[ВПОВА́ТИ] на що, із спол. що, заст., уроч. (твердо надіятися);РОЗРАХО́ВУВАТИ на кого-що,РАХУВА́ТИ на що, розм.,БИ́ТИна кого-що, розм. (на основі яких-небудь міркувань); ВА́ЖИТИна кого - що (сподіваючись мати своїм). Ні на що вже надіятись! Попропадало усе і на полі і по вгородам [городах] (Г. Квітка-Основ’яненко); Сайгор даремно гадав заснути - не міг (М. Хвильовий); Не думав і не гадав зустріти тут приятеля; Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті (І. Нечуй-Левицький); - Недобре чинити таке, гетьмане, - з докором проказав Демид, - уповали на тебе, як на батька рідного... (Н. Рибак); - Хто може розраховувати на більші матеріальні блага? (Є. Гуцало); Правда, і Алі, і Фатьма.. не знали стежок і легко могли заблудитися в їх лабіринті - і на це рахувала погоня (М. Коцюбинський); - Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок); Мотря важить на іншого... на того Гайдученка (Марко Вовчок).

Джерела та література

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 121.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 277.

Зовнішні посилання