Ваготіти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук


ВАГОТІТИ, ваготію, ваготієш і діал. вагочу, ваготи́ш, недок., заст.

1. Обтяжувати вагою. Він [олівець] тепер ваготів, мов камінь, у моїй торбі (Іван Франко, I, 1955, 245).

2. перен. Бути тягарем. Їх [людей] дотик холодний, мов крига, проймає його до костей, ваготить на нім (Іван Франко, I, 1955, 174).

3. ким, діал. Бути вагітною. Та й в «обителі» я змалечку. Матінка моя обрікалась — дітей довго бог не давав... Ось, як мною ваготіли, дак і оддали мене богу (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 372).


1200px-Krásna Hôrka 43.JPG