Біль

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

І. Біль, білі или белі, (зват. п. біле и беле), ж. 1) Бѣлыя нитки для шитья. Чуб. VII. 574. Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила: «ой беле моя, тонка беле! Нп. Стоять намети як біль біленькі. Чуб. ІІІ. 275. Шиє вона шовком-біллю свому милому на неділю. Нп. Всю ніч не спала, біль сукала. Мет. 313. Я з тебе, біле, плахту витчу. Мил. 84. 3) Часть дерева, слѣдующая непосредственно за корой. НВолын. у. 4) Бѣлизна. Полюби мене в чорні, а вже в білі полюбить і аби хто. Ном. № 2317. Полюбите насъ чорненькими, а бѣленькими насъ всякій полюбить. 5) Сало. Вх. Лем. 392. Ум. Білечка. Забери собі біль-білечку. Чуб. ІІІ. 470.

ІІ. Біль, -лю, м. Бѣлая краска, бѣлило. Ой у полі коршма дильом дильована, дильом дольована, більом більована. Нп. (Бердич. д.).

ІІІ. Біль, болю, м. Боль, страданіе. Чужий біль нікому не болить. Ном. № 2344.

Сучасні словники

Біль

  • до бо́лю. 1. Найвищою мірою вияву; дуже, надзвичайно. До болю глибоко запали У серце втомлене мені Ультрамаринові канали І зламані у них огні (М. Рильський); Знов конвалії пахнуть в гаю, білі й ніжні, як вітер у полі .. Аромат їх, солодкий до болю, так нагадує юність мою (В. Сосюра). 2. зі сл. потрі́бний. Дуже. Останніми часами Володько переконався, що той (Роман) йому до болю потрібний (У. Самчук).
  • душа́ боли́ть (щеми́ть, я́три́ться і т. ін.) / заболі́ла (защемі́ла, зая́три́лася і т. ін.) у кого, чия і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає з якогось приводу. А сон минув, розтанув. І натомість раптовим болем обпекла свідомість. Єдине слово виникло: невже?! Душа болить і тіло як чуже .. Все так як є. Приречена. Одна. Стіна. І ґрати (Л. Костенко); Треба, щоб у людей боліла душа, коли вони бачать, як простоюють дорогі агрегати (З газети); (Джавоїра:) Різні клопоти є. Від одних розцвіта, а від інших ятриться душа, ніби рана (О. Левада); Полилась по срібній ночі Срібна пісня солов’я .. Защеміла, заболіла вся душа моя (Олесь). душа́ бере́ться бо́лем. — Може, Степане Васильовичу, зумієте чимось пособити ..— Треба подумати, хлопче,— болем береться душа вчителя (М. Стельмах).
  • як біль, зі сл. бі́лий. Дуже, надзвичайно. Як біль біла спочивала (Ілашка) по чорних муках (Марко Черемшина); Вона (Ксеня) була з тих, що звуть “зачуханими”, себто покинутими без ніякого догляду… На їй (ній) була обідрана поганенька спідничка та чорна сорочка, а схудле чепурне обличчя було як біль біле (Б. Грінченко).

Біль 1, болю, чол. Відчуття фізичного страждання. Біль без язика, але каже, де болить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 145); Він аж застогнав від болю (Марко Вовчок, I, 1955, 445); Що то за біль голови у Вас, чи це біль не нервового, характеру? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 399); Прокинувся Арсен Черкашин з тупим болем у голові, з гірким тягарем у серці (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 5); * У порівняннях. Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 330); // Відчуття прикрості, образи, смутку. Буденне життя з його болем та горем, з його радощами та утратами краще і докладніше укладається під прозою (Панас Мирний, V, 1955, 377); З болем у серці згадав Силантьев, що техгурток.. працює кволо (Олесь Донченко, II, 1956, 117).

Ілюстрації

5022832 6.jpeg A-pior-dor-do-mundo.jpg Jivot.jpg

Медіа

Див. також

Біль, матеріал з Вікіпедії

Психологія болю