Бурлак

Бурлак, -ка, бурлака, -ки, м. 1) Бобыль, бездомный человѣкъ, работникъ вдали отъ родины. Рудч. Ск. І. 206. Бурлак сам горить як свічка: як до роботи, як до охоти. Ном. № 10684. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. Нп. 2) Холостякъ. Любої пари не знайшов, а побратись аби як не гоже.... Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць. МВ. І. 64. Козаче, бурлаче, що тебе зсушило? Нп. Ум. Бурлаченько. Чуб. V. 639, бурлачок. КС. 1882. XI. 231.

Сучасні словники

БУРЛАКА, и, чол. 1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Словник Грінченка); Ой талане, талане!.. Чи ти в полі, чи ти в гаї.. З бурлаками гуляєш? (Тарас Шевченко, I, 1951, 232); Бурлаки розказали про все своє горе, розказали, як вони втекли з села од пана, як бідували (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Михайло Качан — сирота, бурлака, голий, як бубон (Іван Микитенко, II, 1957, 20). 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок. Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Марко Вовчок, I, 1955, 39); Саме це ж хворий він, а вона б покинула його. Як же він сам бурлакою зостався б? Ні зварити, ні випрати нікому (Андрій Головко, II, 1957, 110). [Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 259.]

Ілюстрації

Картина "Бурлаки на Волзі" (Ілля Рєпін)

Картина "Бурлаки" (Олексій Корін)

Джерела та література

1. Бурлака // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.