Бумага

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бумага, -ги, ж. 1) = Папір. 2) Паспортъ; документъ. Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу. МВ. У волость аж три бумазі прийшло: кажуть, якісь начальники їхатимуть. Лубен. у. Ум. Бумажка, бумажечка.

Сучасні словники

БУМА́ГА, и, жін., розм., заст., рідко.
1) Ділове письмове повідомлення, розпорядження або інший офіційний документ.
На Щуку хтось бумагу в суд подав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74);
На другий день летіла од предводителя до губернатора бумага (Панас Мирний, II, 1954, 275).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Папір
Бомага

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 255.

Зовнішні посилання