Брівка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Брівка, брівонька, -ки, ж. Ум. отъ брова.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник
БРІВКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до брова. Аж — гульк! ..з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 76); Очиці, наче блискавиці, Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка, I, 1951, 70); Дівчинка хмурить брівки (Олесь Донченко, III, 1956, 27).
БРІВКА 2, и, жін. 1. Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін. Яка знайома ця стежка брівкою насипу до заводу і яка вона завжди нова! (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 33). 2. Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.). Голосов, як чемпіон, мав право ставати, не тягнучи жеребка, біля самої брівки (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 187).
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
брівка I -и, ж. Зменш.-пестл. до брова. II -и, ж. 1》 Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін. 2》 Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.). 3》 Бордюр (у 3 знач. ).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання