Борлак

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Борлак, -ка, м. Адамово яблоко, larynx. Вх. Зн. 4.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БОРЛА́К, а, чол., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. Він принишк і прислухався, спершись на руки, витягнувши вперед тонку шию з гострим борлаком (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 307).

Ілюстрації

Борлак.jpg