Богомати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Богомати, Богоматір, -тері, ж. Богоматерь. Чуб. І. 165.

Словники

Ді́ва Марі́я (арам. ܡܪܝܡ‎‎, Mariam‎; дав-євр. מרים, Miriam‎; грец. Μαρία, María; лат. María; араб. مريم‎‎, Mariam‎; 8 вересня 20 до н. е.(?) — 15 серпня 45) — мати Господа Нашого Ісуса Христа. (Лк. 1:26-56, Лк. 2:1-7, Мт. 1:16-25). Згадується у Новому Заповіті, Корані та юдейській літературі. Вшановується у християнстві та ісламі. Одна з центральних постатей європейської і світової культури. Народилася в Єрусалимі, в єврейській родині, що походила з Назарету, Галілея (Мр. 1:9). Згідно з апокрифічною літературою була донькою святих Йоакима та Анни, нащадків ізраїльського царя Давида. За християнським віровченням була зачата в непорочний спосіб, не зазнавши первородного гріха. Все життя була дівою (грец. παρθένος, parthénos). Деякий час мешкала в Єрусалимському храмі. Отримала благословенну звістку від архангела Гавриїла, що народить Ісуса Христа, якого зачала чудесним чином від Святого Духа. За декілька днів зустрілася зі своєю родичкою Єлисаветою й оповіла їй про чудо. На цей час була заручена із назаретським теслею Йосипом, який взяв її за дружину. Разом із чоловіком вирушила до Вифлиєму, де народила Ісуса Христа. Через переслідування юдейського царя Ірода I була змушена тікати з родиною до до Єгипту. Супроводжувала Ісуса протягом його життя, була членом першої християнської церкви. Попрохала сина здійснити чудо на весіллі в Кані Галілейській — перше з чудес, яке вчинив Спаситель. Була присутня на Розп'ятті, Вознесінні і П'ятидесятниці. Померла в Єрусалимі, похована Гетсиманському саду. Християни вірять, що після Успіння, Господь узяв Марію на Небеса й короновував королевою (царицею) Всесвіту. Марія займає головне місце у християнській традиції вшанування святих. Їй присвячена окрема галузь теологічних досліджень — маріологія. Марію величають Непорочною Дівою, Великою Святою, Богородицею, Царицею Небесною та іншими високими титулами. Їй приписують чудесні об'явленнята діяння після смерті. З Марією пов'язана велика кількість християнських свят — Покрова, Парман, Непорочного Серця тощо, а також багата традиція іконопису та живопису. Молитва до Марії є однією з основних християнських молитов; їй присвячений розарій, антифони. Особливо Марію шанують католики і православні. В ісламі Мар'ям (Марія) шанується як матір великого пророка Іси (Ісуса); їй присвячена одна з найдовших глав Корану.

[1]

Ілюстрації

Богомати.jpg Богомати1.jpeg Богомати2.jpg

Медіа

Цікаві факти

Ікона Матері Божої Теребовлянської (Матері Божої Милостивого Захисту) — одигітрія, одна з найстаріших «плачучих ікон» України. Походить із Підгорянського монастиря поблизу Теребовлі. Зберігається в архікатедральному соборі Святого Юра у Львові. У 1651 р. за посередництвом молитви до Теребовлянської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці жителі краю оборонили теребовлянський замок від турків і татар. 6 жовтня 1673 року під час облоги Теребовлянського замку турки, після 14-денної облоги, намагалися підірвати замкові мури за допомогою великої кількості вибухівки. Бачачи задум ворога, не маючи надії на військову допомогу ззовні, несучи великі втрати, захисники замку звертаються з молитвами до Пресвятої Богородиці, з вірою благаючи в Небесної Заступниці порятунку. Після вибуху, не завдавши шкоди замковим мурам, вибухова хвиля величезної сили вдарила по турецьких військах, внаслідок чого вони зазнали дуже великих втрат. У момент вибуху, за свідченням очевидців, на мурах замку вони бачили в сліпучо–білій одежі Пречисту Діву Марію.[6] У 1704 р., під час облоги Львова шведами, внаслідок ревних молитов городян до Богородиці перед Теребовлянською іконою, Пречиста Діва врятувала місто від розорення шведськими військами. Міський хроніст писав: « ...Мати Божа в тій іконі розплакалася, і своїми сльозами спонукала шведського генерала Штембока зректися величезної контрибуції з львів'ян, надалі її не домагатися і залишити місто в спокою[3][5]

»

У 2000 р. Ярослав Мовчан та Данило Мовчан реставрували Теребовлянську ікону. Фахівці датували ікону XVII століттям, а її шати XX ст. Дослідники виявили підтвердження тому, що ікона справді плакала. У 1770 році Шептицький, греко-католицький єпископ, для відвороту пошесті, яку принесли до Польщі росіяни, що виступили проти барських конфедератів, відбув із цією іконою урочисту процесію. Ікона намальована на дереві, подібна до ікони «Salus Populi Romani» (Спасіння римського народу) з базиліки Санта-Мариія-Маджоре в Римі

[2]

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

(відсутні)