Богобоязливий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Богобоязливий, богобоязний, -а, -е = Богобійний. Г. Барв. 457. А той тихий та тверезий богобоязливий. Шевч. Правдива душа, навіки чесна і богобоязна. Стор. II. 75.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Blagovesheniye-3-768x384.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/boghobojazlyvyj

http://uk.worldwidedictionary.org/богобоязливий


http://ukrlit.org/slovnyk/богобоязливий

Зовнішні посилання

УКРЛІТ.ORG/богобоязливий

БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Який сліпо вірує у владу бога і церкви, боїться порушувати заповіді так званого святого письма. Він син був богобоязливий (Котл., І, 1952, 89); А той, тихий та тверезий. Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться. Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки (Шевч., І, 1951, 239); — Невже вони, справді, не ті, за кого себе видавали? Отакі богобоязливі, прибиті… (Ле, Міжгір’я, 1953, 434).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 209.

uk.WorldwideDictonary.org/богобоязливий

РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ[БОГОМО́ЛЬНИЙ], ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙкнижн. (який вірить у Бога й старанно виконує всі релігійні обряди); БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, БОГОБОЯЗКИ́Й, БОГОБОЯ́ЗНИЙ, БОГОБОЯ́ЩИЙ, БОГОБІ́ЙНИЙдіал. (який боїться порушувати заповіді Святого Письма); ХРИСТОЛЮ́БНИЙ, ХРИСТОЛЮБИ́ВИЙ (відданий християнській релігії). [Ружний:] Ех товариш! Якби я був релігійний, я б молився духові неспокою. Зійди на нас! (Я. Мамонтов); Такий він із себе: височенький, сухорлявенький. Богомільний він там такий. Як загув дзвін, так він і в церкві тобі (А. Тесленко); Як істинно віруюча людина, вона по виразу Всевишнього, який тримав у руці всю землю, збагнула, що Він почув її молитву і не оставить її прохання (М. Стельмах); - Наша мати після смерті батька зробилася набожною і кожного вечора заставляла нас молитися (Григорій Тютюнник); - Ого, - пожартував парубок, - хто ж не знає Касі Йош з села Биківці, тої побожної дівки, котра не пропустить ані одної служби в кафедральному костьолі (Д. Бедзик); Була то колись Благочестива пані Ганна Гулевичівна, що подаровала на братство свій двір із садом (П. Куліш); [Михайло:] Капустяна твоя голова! Іди в ченці, коли такий богобоязливий (І. Карпенко-Карий); [Храпко:] Це то ти тиха, богобоязка, а нищечком з ворогами моїми проти мене замишляєш!.. (Панас Мирний); Було удова, Векла Ведмедиха, і що то жінка: на усе село! Розумна, розсудлива, богобоязна і чесного роду (Г. Квітка-Основ’яненко); - Я богобояща людина: люблю молитись Богу і в себе вдома (І. Нечуй-Левицький); - Правовірні! ..Отрусіть з ніг своїх порох цеї нещасної землі, вступіть у сліди богобійних предків ваших (М. Коцюбинський). Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) /boghobojazlyvyj БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Який сліпо вірує у владу бога і церкви, боїться порушувати заповіді так званого святого письма. Він син був богобоязливий (Іван Котляревський, I, 1952, 89); А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки (Тарас Шевченко, I, 1951, 239); — Невже вони, справді, не ті, за кого себе видавали? Отакі богобоязливі, прибиті... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 434).


Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 209.