Бовть!

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бовть! меж. 1) Бултыхъ! Бовть у воду! Чуб. II. 413. 2) Звукоподр. плеску воды. Бовть! меж. 1) Бултыхъ! Бовть у воду! Чуб. II. 413. 2) Звукоподр. плеску воды.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БОВТЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає сплеск води (або якоїсь іншої рідини). Серед тієї темряви ясно й виразно розносилося: бовть! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 91); «Бовть!» — сказав вода, ковтнувши камінчик... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 314). 2. розм. Уживається як присудок за знач. бовтнути 3. Бовть, мов козел у воду (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 254).

"Словопедія"

БОВТЬ предик.; разг. бултых

УКРЛІТ.ORG_Cловник

БОВТЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає сплеск води (або якоїсь іншої рідини). Серед тієї темряви ясно й виразно розносилося: бовть! (Н.-Лев., II, 1956, 91); "Бовть!" — сказав — вода, ковтнувши камінчик.., (Коцюб., II, 1955, 314). 2. розм. Уживається як присудок за знач. бо́втну́ти 3. Бовть, мов козел у воду (Укр.. присл.., 1955, 254).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

БОВТЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає сплеск води (або якоїсь іншої рідини). Серед тієї темряви ясно й виразно розносилося: бовть! (Н.-Лев., II, 1956, 91); "Бовть!" — сказав — вода, ковтнувши камінчик.., (Коцюб., II, 1955, 314). 2. розм. Уживається як присудок за знач. бо́втну́ти 3. Бовть, мов козел у воду (Укр.. присл.., 1955, 254).

Все словари: БОЛЬШАЯ КОЛЛЕКЦИЯ СЛОВАРЕЙ

/Орфографічний словник української мови/ БОВТ бовт іменник чоловічого роду БОВТЬ бовть вигук незмінювана словникова одиниця БОВТАНКА бо /Словник синонімів Караванського/ БОВТАТИ (воду) колотити, сколочувати, каламутити, розмішувати; (чим) махати.