Бовкнути

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бовкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бовкати. Тільки бовкне в дзвін, Ганна поперед усіх вже і в церкві. Левиц. І. 43.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

БО́ВКНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Однокр. до бовкати. А було як прийде неділя або свято, як тільки бовкне дзвін, Ганна поперед всіх іде до церкви (Нечуй-Левицький, I, 1956, 93); Якби.. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73); Одного, другого питаю, та вони [хлопці] щось мені бовкнуть та й утікають (Іван Франко, III, 1950, 274); [Мальванов:] Ну, що це ти, моя радість! Я дійсно бовкнув, не подумавши, — а ти вже й образилась (Іван Кочерга, II, 1956, 44).

2. З шумом упасти, зануритися у воду. Камінець бовкнув у воду недалеко від берега (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 14).

БОВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. неперех. Дзвонити (про великий дзвін). Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він (Номис, 1864, № 13 827); На дзвіниці бовкав дзвін (Мирослав Ірчан, II, 1958, 82); Тривожно бовкають дзвони (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 70).

2. перех., що і без додатка, перен. Говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід. [Андрій:] Слухай! Ти насправжки чи аби бовкати язиком? (Марко Кропивницький, III, 1959, 144); Піддавшись інтимній щирості його голосу, бовкає [Ганна] й таке, чого вона комусь іншому, може, й віками б не сказала (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 56).

БО́ВКАЛО, а, сер., діал.

1. Било (у дзвоні). Юнак підскочив до нього [дзвона] і зірвав ковпачок з металевого бовкала (Олесь Донченко, III, 1956, 358).

2. Калатало. О, який то був знайомий стукіт — сухий і голосний звук дерев'яного бовкала, яке прив'язують коровам до шиї (Олесь Донченко, VI, 1957, 149).

БО́ВКАННЯ, я, сер.

Дія за значенням бовкати 1 і звуки, утворювані цією дією. Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121); Солдат Гордій.. прислухався до жалібного бовкання [дзвонів] (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 56).

Синоніми

ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИзаст.,ПОВІДА́ТИзаст.,ПРОРІКА́ТИпоет.,РЕКТИ́заст., поет., БА́ЯТИфольк., ДЕ́ЙКАТИдіал.;ВІЩА́ТИзаст., уроч. (щось значне, важливе); ГА́ВКАТИвульг. (стосовно людини, яку зневажають); ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ (повільно, протяжно); ЦІДИ́ТИрозм., ВИЦІ́ДЖУВАТИрозм. (неохоче, недбало);ПРОЦІ́ДЖУВАТИрозм. (перев. із сл. крізь зуби - повільно); КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ (перев. із сл. слово, речення тощо - чітко, роздільно); РУБА́ТИрозм. (різко); ГРИМІ́ТИрозм. (голосно, басом); ГАРЧА́ТИзневажл. (сердито, невдоволено); ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. із сл. із себе - через силу, переборюючи якесь почуття тощо); ХРИПІ́ТИ (хрипким голосом); СКРИПІ́ТИрозм. (різким, неприємним голосом); СТОГНА́ТИ (жалібно, зі стогоном); ХЛИ́ПАТИрозм. (із схлипуванням); СИЧА́ТИ (з присвистом, а також здавленим від люті голосом);ШИПІ́ТИрозм. (вживаючи шиплячі звуки замість свистячих або притишеним, здавленим голосом).

Ілюстрації

Бовк1.jpg Бовк4.jpg

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 206.

WorldwideDictionary.org