Бовдур

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бовдур, -ра, м. 1) Дымовая труба. Чуб. VII. 380. Повна хата (відьом) назбіралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдурь. Грин. I. 60. Темним стовбом дим пішов з його бовдура. 2) Густой клубъ дыма, густая туча. Фр. Пр. 63. 3) Шесть, жердь у рыболововъ. 4) Болванъ, чурбанъ, неотеса. Фр. Пр. 63. Стирчить мов бовдур. Стоитъ, какъ болванъ. Ум. Бовдурець, бовдурчик.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словникахх

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БОВДУР, а, чол.

1. Димар (у хаті, на хаті). Темним стовбом дим пішов з його бовдура (Словник Грінченка); Сідало за снігами сонце, а проти сонця — дими з бовдурів.. мчали у прозоре небо (Степан Васильченко, II, 1959, 143).

2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. 3.. хмари виривались грізні бовдури (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 38); * Образно. Виступали, щораз виразніше, темні стіни лісів, стіжкуваті бовдури розрізнених дерев (Іван Франко, III, 1950, 92).

3. лайл. Про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал. — Якою ж вона тобі снилась? чи таким бовдуром, як і ти? — спитав його Дашкович (Нечуй-Левицький, I, 1956, 347); — За тобою, бовдуре, плачуть! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 393); Мартин вважає Омелька бовдуром, а насправді цей безправний наймит стоїть на цілу голову вище від свого гоноровитого господаря (Історія української літератури, I, 1954, 454); * У порівняннях. Чіпка собі блудить, як бовдур, не знає, що й розпочати (Панас Мирний, II, 1954, 292). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 206.

Тлумачний словник української мови

-а, ч. 1) Димар (у хаті, на хаті). 2) діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. 3) лайл. Про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал.

Ілюстрації

Dumar1.jpeg Dumar2.jpg Dumar3.jpg Dum.jpeg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання