Блискучий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Блискучий, -а, -е. Блестящій. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.

Сучасні словники

Словник української мови

БЛИСКУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий. Сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі, на небо прозоре (Марко Вовчок, I, 1955, 353); У всіх були чорні тонкі брови, блискуче темне волосся, круглі карі очі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29); Звір, побачивши блискуче залізне вістря, зупинився (Іван Франко, VI, 1951, 18); Круглий зручний стіл займав своє місце майже посередині кімнати на дерев'яній блискучій підлозі (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 262); // Дуже ясний, яскравий, сонячний. День був блискучий, літній (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 210); Сонце обдало землю блискучим промінням (Панас Мирний, I, 1949, 136).

2. перен. Дуже гарний, пишний, розкішний. Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя — таємного, як і сон той, блискучого та утішного (Панас Мирний, IV, 1955, 326); // Пишно, розкішно вбраний, з вишуканими манерами. Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах (Леся Українка, I, 1951, 436).

3. перен. Дуже розумний, дотепний; досконалий формою і змістом. Тут [у журналі «Народ»] він [І. Франко] містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35); Несподівана й блискуча спалахнула у голові думка (Андрій Головко, I, 1957, 369); Раптом блискучий план виник у голові Обушного (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 337); // Надзвичайний, видатний. Велика Вітчизняна війна завершилася блискучою перемогою радянського народу (Радянська Україна, 13.VII 1946, 2); [Хрипун:] Ваш брат блискучий полководець (Олександр Корнійчук, II, 1955, 31); Блискучий талант; // Майстерний, довершений. Мистецтво її [С. А. Крушельницької] відзначалося щасливим поєднанням феноменального співу з блискучою драматичною грою (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 65); Блискучий переклад; // Дуже успішний, вдалий. Блискучий політ., радянського космонавта показує, що недалекий той час, коли космічні кораблі, якими управлятиме людина, прокладуть міжпланетні траси до Місяця, Марса, Венери (Літературна газета, 8.VIII 1961, 1).

♦ Блискуча сторінка в історії чого (в житті кого) — найбільш знаменна, славнозвісна, видатна подія (період) в історії народу або в житті людини. Героїчний захист Сталінграда — блискуча сторінка в історії Вітчизняної війни (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 21).

БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙпоет.,СЯ́ЙНИЙпоет.,ОСЯ́ЙНИ́Йпоет.,СЯЙЛИ́ВИЙпоет. (який блищить, відбиваючи світло; про очі - який блищить, світиться від радості, вдоволення і т. ін.); ІСКРИ́СТИЙ, ІСКРОМЕ́ТНИЙпоет.,ЗІРЧА́СТИЙпоет., ЗІРЧА́ТИЙрідше (який сяє іскрами); ЗО́РЯНИЙпоет., ЗІРКА́ТИЙрозм. (про очі); ПРОМЕНИ́СТИЙ[ПРОМЕНЯ́СТИЙ], ПРОМІ́ННИЙ, ПРОМІНЯ́СТИЙрозм., РОЗПРОМІ́НЕНИЙпідсил.Я́СНИ́Йпоет. (пройнятий світлом). Чорні, як терен, блискучі очі миготіли, аж бігали, неначе живе срібло (І. Нечуй-Левицький); Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками цукру, і весь сонячно світився (О. Донченко); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка); Черниш повернувся до сусіда обличчям. Великі, іскристі, як вугіль, очі нерухомо світились на нього з-під краю шинелі, якою вони були вкриті обидва (О. Гончар); І хлопчик, мружачись на іскрометний морський простір, сидить на камені (О. Донченко); Хрусткий вечірній холодок - Як серця перша охолода. І ще осіннього болота Зірчастий не засклив льодок (М. Рильський); Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка); В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, ..і променясті сірі очі (С. Журахович). - Пор. 2. яскра́вий.

БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ[ГЛЯ́НСОВИЙ], ГЛЯНСО́ВАНИЙрідше (про начищену, змащену і под. поверхню, а також узагалі про лискучі предмети); ГЛЯНСУВА́ТИЙ[ГЛЯНЦЮВА́ТИЙ][ГЛЯНЦУВА́ТИЙрідше] (який має легкий глянець); МАСЛЯНИ́СТИЙ (немов покритий масною плівкою); ЛА́КОВИЙ, ЛАКО́ВАНИЙ (блискучий, немов покритий лаком); АТЛА́СНИЙ (який дає гарний неяскравий блиск). Волосся вже не таке чорне і блискуче, як раніше, а припалене по краях. Це від сонця (Григорій Тютюнник); Чабан іде по воду, потім бере сокиру з вишмульганим лискучим топорищем (І. Гончаренко); - Я люблю дівчину не тоді, як вона убрана в квітки, стрічки та кружева, літає метеликом в танцях на балах, по лиснючому паркету (І. Нечуй-Левицький). Секретар парткомітету - присадкуватий мужчина з широким і опуклим лисніючим лобом, схожим на глобус, - відкрив нараду (О. Донченко); Він узяв один знімок за ріжок і почав уважно розглядати, одхиливши од світла, щоб не блищала глянцева поверхня паперу (Л. Первомайський); Свирид вибрав слушну хвилину, дістав кисет, розв’язав, заглянув усередину: перелякано збившись докупи, маслянистим золотим блиском переливалися круглі монети чужого карбування... (А. Дімаров); На чорній лаковій воді гойдалися відсвіти ілюмінаторів (Д. Бузько); В струмках, які течуть уздовж тротуарів, купаються смішні та хмільні горобці, поскубуючи лакованими дзьобиками кожну пір’їнку на собі (Є. Гуцало). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Гончар).

БЛИСКУ́ЧИЙ (який виділяється розкішшю, багатством, дорогою модністю, фешенебельністю і т. ін.), ПИ́ШНИЙ, ЛЮ́КСУСО́ВИЙрозм.; ШИКА́РНИЙ (розрахований на ефект, який виділяється дорогою модною красою). Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя - таємного, як і сон той, блискучого та утішного (Панас Мирний); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Т. Шевченко); Також усякому навіть пастушкові відомо, що таким поїздом та в таких люксусових.. спальних вагонах.. не їздять ні голодні цигани з Бессарабії й Буковини, ні заплакані галицькі злидарі-емігранти (П. Козланюк); Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 5. бага́тий.

Блискучий -

  • який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий. Сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі, на небо прозоре Марко Вовчок
  • дуже ясний, яскравий, сонячний. День був блискучий, літній М. М. Коцюбинський
  • перен. дуже гарний, пишний, розкішний. Уривки думок розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя — таємного, як і сон той, блискучого та утішного Панас Мирний
  • пишно, розкішно вбраний, з вишуканими манерами. Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах Леся Українка
  • перен. дуже розумний, дотепний; досконалий формою і змістом. Тут [у журналі «Народ»] він [І. Франко] містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей М. М. Коцюбинський
  • надзвичайний, видатний. Ваш брат блискучий полководець
  • майстерний, довершений. Мистецтво її [С. А. Крушельницької] відзначалося щасливим поєднанням феноменального співу з блискучою драматичною грою
  • дуже успішний, вдалий. Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

ЕТИМОЛОГІЯ

БЛИСК

псл. blьskъ, blĕskъ, blisk-, суфіксальні утворення від іє. *bhlei-*bhloi-, *bhli-, того самого, що і в бліди́й та ін; споріднені з лит. blaikštýtis «прояснятись», blyšketi «блискати», лтс. blaiskums «пляма», двн. bleih «блідий», нвн. bleich, дісл. bleikr «тс.», blíkja «блискати»; звукова форма укр. бле- походить від псл. blъ- з ь у сильній позиції (як у blьskъ,), а звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці псл. bli-, так і на місці псл. blь- з ь у слабій позиції (як у blьsčěti); р. блеск, блесте́ть, бр. бліск, блі́скаць, блісь, др. бльскъ, блискъ, бльстѣти, блискати, п. blask, błysk, błyskać, ч. слц. blesk, blysk, вл. blěsk «блиск», вл. нл. błysk «блискавка», болг. бля́сък «блиск», бле́сна «блисну», м. блескот «блиск», блесне «блисне», схв. блȇсак, блȗсак «блиск, блискавка», слн. blèsk «блиск», blísk «блискавка», стсл. бльскъ «блиск», блискъ «блискавка»;

Ілюстрації

Блискучий.jpg Блискучий2.jpg Блискучий3.jpg

Медіа

Джерела та література

  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 200.
  • Вікісловник
  • Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Зовнішні посилання