Блеяти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Блеяти, блею, -їш, гл. 1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці. Шух. І. 197. 2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. Ном. № 13026. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ. Черниг. г.

Сучасні словники

БЛЕ́ЯТИ, блею, блеєш, недок., діал. Бекати. Мечуться пси, блеють овечки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Трава стелиться буйною зеленню, а там вівці блеють з голоду (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 170).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 197.

Ілюстрації

Bekatu.jpg Bekatu2.jpg Bekatu3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/blejaty

Зовнішні посилання