Блазень

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література

Словник Грінченка

Блазень, -зня, м. 1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шутъ. Ум. Блазник. Вх. Лем. 392.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БЛАЗЕНЬ, зня, чол.

1. заст. Особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. Султан обдаровує блазнів, німих, карлів, євнухів (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 342).

2. Комедійний персонаж у старовинних виставах. На думній гордій голові юнацькій Вбачаю я строкату шапку блазня (Леся Українка, IV 1954, 114); Образ Харка не має нічого спільного з розумними й дотепними блазнями-гострословами, яких чимало є у світовій драматургії (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 106).

3. перен., зневажл. Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря. — Хто лиш з блазнями зайде. Той сам блазнем буде! (Степан Руданський, Співомовки.., 1957, 22); * У порівняннях. З нудьги... Як блазень, чмокавсь та лизавсь [Юпітер] (Іван Котляревський, I, 1952, 261).

4. лайл. Дурень, телепень. Боже мій єдиний! І цей блазень забиває мені баки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 21); [Коломийчиха:] Тебе ще, блазня, не вчили, так я поучу! (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941, 227); — Вавілонський ти кухар.., самого гаспида внук і всього світу й підсвіту блазень! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 343).

5. діал. Молокосос, малюк. Чи не сором такому блазневі горілку пить? (Словник Грінченка); Тату, я не вітер, я вже не хлопець, не блазень (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 584).

Фразеологічний словник української мови

ко́рчити (з се́бе) ду́рня (ду́рника, бла́зня і т. ін.). Робити вигляд, що нічого не розумієш, не знаєш. Хлопчина дивиться в небо, усміхається й не поспішає... “Та що ти дурника з себе корчиш? До сховища!” — гукає йому під саме вухо редактор (Т. Масенко); — Це тип хитрий і підступний .. Він і раніше на весіллях, на хрестинах блазня з себе корчив (П. Автомонов).