Баня

Баня, -ні, ж. 1) Куполъ на церкви, вообще на строеніи. Сим. 17. На самому шпилечку стоїть, як лялечка, біла церковця і неначе хитається, сяючи золотим хрестом і банями. Мир. Пов. І. 166. Ой не видно його дому, тільки видно баню. Мет. 6. 2) Солеварня, солеварный заводь. Шух. І. 16. Ой чумаче, де ти йдеш?.. на баню по кримку йду. Гол. І. 177. 3) Минеральный цѣлебный источникъ. Вх. Лем. 390. Ум. Банька.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

БА́НЯ1, і, ж.

1. Те саме, що ла́зня. Показався і місяць з-за гори — повний, червоний, неначе в бані паривсь (Мирний, III, 1954, 140); Сходили на базар, помилися у бані (Сос., Вибр., 1941, 17); * У порівн. Тепло, як в бані (Номис, 1864, № 14039).

2. тільки одн., перен., розм. Прочуханка, прочухан. — Звели лишень покинути Явдоху, нехай відпочине після такої бані (Кв.-Осн., II, 1956, 187); — Знову була йому [Гаркуші] баня? (Кучер, Чорноморці, 1956, 262).

Завда́ти ба́ні кому — сильно побити когось; дати прочуханки кому-небудь.

◊ Крива́ва ба́ня — кровопролиття, нещадна різанина.

3. хім. Прилад для рівномірного нагрівання чого-небудь гарячою водою, парою, повітрям і т. ін.

БА́НЯ2, і, ж.

1. Опуклий дах, що має форму півкулі; купол. Баня виведена зкругла-гранчаста, одна гранка більша, а друга менша (Свидн., Люборацькі, 1955, 19); Підійшли [некрути] ближче, побачили верховини церков — із золотими банями, і з блакитними (Мирний, II, 1954, 120); Вже показалась на обрії синя смуга.. лісу і жіночий монастир на горі з позолоченими банями (Шиян, Вибр., 1947, 154); * У порівн. Високі крислаті верби зеленою банею нависли над вуличкою (Коцюб., І, 1955, 27).

2. перен. Про сферичну поверхню або предмет такої форми. І росте вона [рожа] сама одинока, під скляною банею чистої блакиті (Кобр., Вибр., 1954, 173); І тоді раптом, майже коло самої землі, над ним [льотчиком] виникла баня парашута.. Приземлення було вдалим (Ю. Янов., І, 1954, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 102.

Баня, ні, ж.

1) Куполъ на церкви, вообще на строеніи. Сим. 17. На самому шпилечку стоїть, як лялечка, біла церковця і неначе хитається, сяючи золотим хрестом і банями. Мир. Пов. І. 166. Ой не видно його дому, тільки видно баню. Мет. 6.

2) Солеварня, солеварный заводь. Шух. І. 16. Ой чумаче, де ти йдеш?. на баню по кримку йду. Гол. І. 177.

3) Минеральный цѣлебный источникъ. Вх. Лем. 390. Ум. Банька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 27.

ба́ня — опуклий дах звичайно культової споруди, що має форму півкулі; купол; поширений по­етичний образ небесної бані. Золоті бані Софії; Ой не видно його дому, тільки видно баню (А. Метлинський); На бані Лаври промінь ліг (В. Сосюра).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 26.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БАНЯ 1, і, жін. 1. Те саме, що лазня. Показався і місяць з-за гори — повний, червоний, неначе в бані паривсь (Панас Мирний, III, 1954, 140); Сходили на базар, помилися у бані (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 17); * У порівняннях. Тепло, як в бані (Номис, 1864, № 14039). 2. тільки одн., перен., розм. Прочуханка, прочухан. — Звели лишень покинути Я вдоху, нехай відпочине після такої бані (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 187); — Знову була йому [Гаркуші] баня? (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 262).

Завдати бані кому — сильно побити когось; дати прочуханки кому-небудь. 

♦ Кривава баня — кровопролиття, нещадна різанина. 3. хім. Прилад для рівномірного нагрівання чого-небудь гарячою водою, парою, повітрям і т. ін. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 102.Коментарі (0) БАНЯ 2, і, жін. 1. Опуклий дах, що має форму півкулі; купол. Баня виведена зкругла-гранчаста, одна гранка більша, а друга менша (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 19); Підійшли [некрути] ближче, побачили верховини церков — і з золотими банями, і з блакитними (Панас Мирний, II, 1954, 120); Вже показалась на обрії синя смуга.. лісу і жіночий монастир на горі з позолоченими банями (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 154); * У порівняннях. Високі крислаті верби зеленою банею нависли над вуличкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27). 2. перен. Про сферичну поверхню або предмет такої форми. І росте вона [рожа] сама одинока, під скляною банею чистої блакиті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 173); І тоді раптом, майже коло самої землі, над ним [льотчиком] виникла баня парашута.. Приземлення було вдалим (Юрій Яновський, I, 1954, 50). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 102.

"Словопедія"

БАНЯ-і, ор. -ею. Опуклий дах, що має форму півкулі; сферична поверхня або предмет такої форми, а також переносно. На високому шпилі, на чолопочку, проти самої греблі біліла церква з п’ятьма банями (І.Нечуй-Левицький); Осінній дощ на церкві баню миє (Б.Лепкий); Майже коло самої землі., виникла баня парашута (Ю.Яновський); Низенькі хати осіли під синьою банею неба (М.Коцюбинський). іменник жіночого роду лазня; прилад для рівномірного нагрівання гарячою водою, парою, повітрям

«Словники України on-line»

КУ́ПОЛ (опуклий дах), БА́НЯ, МА́КІВКА розм., ШАТРО́ розм. За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (І. Микитенко); Вдалині серед густих зимових кущів блиснула золотиста баня остерської кам'яної церкви (Ю. Збанацький); - І коли засяяв своїми маківками той храм, грізний цар покликав зодчих, і вони впали ниць (М. Рудь); Всіх закликаючи в свідки, вказував [реставратор] на центральне шатро [собору] - іржаве, з облізлою фарбою (О. Гончар)

Баня-це...

Баня — форма даху Баня — те саме, що лазня Баня — колишнє село, а тепер місто Демир-Капія, у Республіці Македонія Баня — пристрій, за допомогою якого можна нагрівати тіло безпосередньо на вогні. Бувають: пісочні, повітряні, водяні, парові бані. Вода, пісок і ін. нагріваються вогнем і після цього віддають тепло тілу, що нагрівається.

Ілюстрації