Банда

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Банда, -ди, ж. 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк. 2) Капелла. Цісарь... сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. І. 161.

Словник української мови: в 11 тт.

БА́НДА, и, ж.

1. Озброєна група злочинців, що чинять грабежі, розбої, вбивства. [Грек:] То винні все закони ваші римські — заборонили чесні товариства.., от маєте тепер злочинні банди! (Л. Укр., II, 1951, 523); — Одного злодія піймали були з конем аж під Полтавою на ярмарку.. Хотіли самосуд над ним учинити. А він став проситися: всіх, каже, викажу, усю банду, тільки щоб не вбивали (Головко, II, 1957, 8); // зневажл. Про озброєний контрреволюційний загін, організовану групу шпигунів, диверсантів або ворожі війська. Це тут ми білі банди гнали і йшли вперед під кульний спів (Сос., II, 1958, 218); Всі радянські народи віддавали свої сили на те, щоб розгромити фашистські банди, які напали на нашу Батьківщину (Рад. Укр., 20.XII 1946, 2).

2. розм. Ватага, юрба, гурт. Часто серед ночі.. хату сповняла ціла банда якогось непевного люди (Коцюб., І, 1955, 375).

3. діал. Група музикантів. Ось жнива. Скочно граючи, Женців провадить банда (Фр., XI, 1952, 276).

Ілюстрації

Банда1.jpg Банда2.jpg Банда3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання