Балувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Балувати, -лую, -єш, гл. 1) Проводить время въ балахъ, пировать. Мил. Св. 61. О. 1861. X. 38. МУЕ. ІІІ. 161. 2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Вх. Уг. 226. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине. Фр. Пр. 21.

Сучасні словники

Балувати-цепотурати чиїмось бажанням, приділяти комусь надмірну турботу ◆ Дітей не слід балувати. розм. бавитися не знаючи міри, балуватися розпещується, потурати балуватися, пустувати, дурити, дуріти, псувати що пустуючи; жартувати, грати ніж, бавитися, проказить; | кого, давати потачку, поблажку, давати в усьому волю; нежить, Ставитися до кого л. з зайвою увагою, потураючи всім бажанням, примхам. Балувати дитини. Синоніми: виконувати всі забаганки, плекати

Ілюстрації

Ура1.jpg Ура2.jpg Ура3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

https://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/742986

Зовнішні посилання