Баламут

Баламут, -та, м. 1) Возмутитель, нарушитель душевнаго покоя, обольститель. Чуб. V. 398. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш: як поїдеш, то й забудеш. Нп. 2) Знахарь. Чуб. III. 193. 3) Рыба: макрель, Scombres scombrus. Черном. Вх. Пч. II. 21.

      Сучасні словники:

БАЛАМУ́Т 1. розм.'Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник.' А воєвода вже кричить: – Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта); // Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник. Переді мною був не той Павло, безжурний співун і баламут, якого я звик бачити (Ю. Збанацький). 2. розм. Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагаючись взаємності в коханні; спокусник, зальотник. Баламуте, вийди з хати; Хочеш мене закохати, Закохати та й забути, – Всі ви, хлопці, баламути! (з народної пісні); [Водяник:] Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок! (Леся Українка). 3. діал. Риба макрель; скумбрія.

Невід був повнісінький баламутів, осятрів, білуги (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: https://slovnyk.me/dict/newsum/%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%82

      Морфологічні та синтаксичні властивості:

ба-ла-му́т Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -баламут-.

 Синоніми:

1. бунтівник 2. бешкетник 3. спокусник

      Танець та пісня Баламут:

Текст пісні: Баламуте, вийди з хати, Хочеш мене закохати! Закохати та й забути – Всі ви, хлопці, баламути.

Поки тебе не любила, Тоді легко в світі жила, А тепер я гірко плачу, Доки тебе не побачу.

Баламуте, бійся бога, Ти багатий, а я вбога, Ти багатий ще й хороший А я бідна та й без грошей.

Баламуте всього світу, Збаламутив мої літа, Збаламутив мою душу, Через тебе плакать мушу.